Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 серпня 2002 року працівник міліції Кам'янського РВ УМВС України в Черкаській області наніс йому тілесні ушкодження. За фактом порушено кримінальну справу за частиною першою статті 122 КК України. Однак ця кримінальна справа розслідується вже більше трьох років. Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 3 березня 2005 року визнано неправомірною бездіяльність Кам'янського районного прокурора Хвостика О.І., яка полягає у невжитті заходів направлених на додержання вимог закону органами досудового слідства під час розслідування кримінальної справи, порушеної 30 квітня 2004 року за частиною першою статті 122 КК України. Діями прокуратури завдано позивачу моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з бездіяльністю прокурора відносно проведення досудового слідства. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів 7 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 5 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі прокуратура Черкаської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявність порушеного права позивача підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. Шкода, завдана фізичній особі, внаслідок незаконної дії або бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах. Оскільки моральна шкода підлягає стягненню з прокуратури Черкаської області не на підставі частини першої статті 1176 ЦК України, то позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з Державного казначейства України безпідставні.

Однак з такими висновками суду погодитись не можливо.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Лише підтверджена судовим рішенням у кримінальній справі наявність складу злочину в діях винної особи за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, є обставиною, що свідчить про право позивача вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди, у тому числі і моральної, у зв'язку з невстановленням органами досудового слідства цієї винної особи у строки, що визначені кримінально - процесуальним законодавством.

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно статті 56 Конституції України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави

Шкода, завдана незаконними діями або бездіяльністю правоохоронних органів відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету у повному обсязі.

Крім того, для підтвердження інформації щодо предмета доказування подаються належні докази (частина перша статті 58 ЦПК України).

Установлено, що копіями медичних карток ОСОБА_1 підтверджується факт його звернення за медичною допомогою у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Підтвердження факту заподіяння моральної шкоди у зв'язку з душевними переживаннями чи фізичними втратами через діяльність (бездіяльність) прокуратури Черкаської області на підставі цих медичних документів є сумнівним.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Отже, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та не досліджено факт заподіяння і розмір моральної шкоди.

Вияснення цих обставин має значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу прокуратури Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 7 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.