ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року м. Київ
     Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 
Суду України у складі:
головуючого                   Панталієнка П.В.,
суддів:                       Волкова О.Ф., Гриціва М.І., 
                              Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 
                              Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
при 
секретарі судового засідання  Ключник А.Ю.,
за участю 
представника Ленінської 
об'єднаної державної 
податкової інспекції у 
м. Луганську Головного 
управління Державної 
фіскальної служби України у 
Луганській області 
(далі - ОДПІ) -               Павловича Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Принт-Експорт" до ОДПІ, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановила:
14 вересня 2010 року ТОВ "Принт-Експорт" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000552360/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 2 887 254 грн та стягнути відповідні суми.
На обґрунтування позову зазначило, що це податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ОДПІ порушила підпункти 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 та підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), а жодних порушень у веденні обліку при проведенні перевірки позивача не виявлено. Як убачається з акта перевірки, виявлене порушення полягає лише в результатах зустрічних перевірок підприємств, які не здійснювали постачання товарів безпосередньо ТОВ "Принт-Експорт", та у висновках акта зазначено, що підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування неможливо. Однак чинним законодавством не пов'язується здійснення відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) з результатами господарської діяльності інших юридичних осіб, які не мають жодного відношення до позивача. Суму бюджетного відшкодування, яка заявлена до відшкодування по декларації за січень 2010 року, на дату подання цього позову не відшкодовано, хоча вказана сума була перевірена та результати перевірки було оформлено актом виїзної документальної перевірки від 1 квітня 2010 року № 241\23-616\35155783. Ця сума відшкодування виникла у зв'язку зі здійсненням позивачем експортних операцій та усі товари придбано у виробника ТОВ "ПОЛІ-ПАК". Таким чином, відповідач безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування і таке зменшення пов'язане виключно з неотриманням результатів зустрічної перевірки від юридичних осіб, які не здійснювали таке постачання безпосередньо ТОВ "Принт-Експорт".
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року, частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2010 року № 0000552360/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за січень 2010 року у розмірі 2 887 254 грн; постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Принт-Експорт" суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2010 року у розмірі 2 887 254 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
26 серпня 2015 року ОДПІ звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У заяві просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до цього суду.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року (справа № 7/134/135-2007, К-9047/08), яка, на думку ОДПІ підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168-97-ВР, а також статей 11, 69, 71, 159 КАС, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Правове становище, умови, підстави та порядок реалізації права на визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, а також алгоритм дій державних органів щодо такого відшкодування на час виникнення спірних правовідносин регулювалися пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72.
Відповідно до підпунктів 7.7.4, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом того ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Тобто, контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення були допущені саме платником податку при поданні податкової звітності і заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості перевірки товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.
Верховний Суд України неодноразово висловлював правовий висновок у спорах, що виникають з питань бюджетного відшкодування, і в тому числі у постановах від 9 вересня 2008 року та 1 червня 2010 року (справи №№ 21-500во08, 21-573во10 відповідно) зазначив, зокрема, про те, що підставою для зменшення суми бюджетного зобов'язання є доведення податковим органом, що господарські операції не проводилися.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погодився й суд касаційної інстанції, ретельно не перевірили доводи сторін та докази щодо реальності здійснення ТОВ "Принт-Експорт" господарських операцій, не встановили, за якими саме господарськими операціями було сформовано податковий кредит, не з'ясували реальність цих угод із підтвердженням їх первинними документами бухгалтерського обліку.
Ці обставини, з якими законодавець пов'язує певні правові наслідки, під час вирішення спору суди повною мірою не з'ясували, хоча вони мають значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а отже, у зв'язку з неповним встановленням обставин справи позбавлений можливості постановити рішення у справі.
Враховуючи наведене та виходячи зі змісту частини першої статті 241 КАС, що справи розглядаються Верховним Судом України, в тому числі й за правилами, встановленими главою 2 розділу IV цього Кодексу (2747-15) , Верховний Суд України вважає, що рішення судів всіх інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
П.В. Панталієнко
Судді:
О.Ф. Волков
М.І. Гриців
О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко
О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький