Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Запорізька міська рада, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання угоди недійсною, витребування майна, усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, визнання права власності на 1/4 частку будівель, визнання незаконним розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, відшкодування шкоди, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди; а також за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 треті особи: ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації", Запорізька міська рада, про визнання права власності на житловий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2008 року,

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено. Позов ОСОБА_2. задоволено. Визнано за ОСОБА_2. право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд апеляційний суд виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_3. про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, про зобов'язання останнього на його перебудову та про стягнення з ОСОБА_3. дійсної вартості 7/100 часток житлового будинку та відшкодування моральної шкоди, а також позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про визнання права власності на житловий будинок розглянуто судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_3. та без його належного повідомлення про час та місце судового засідання, а також при розгляді судом позовних вимог ОСОБА_1. до Шевченківської районної державної адміністрації про визнання незаконним розпорядження голови зазначеної адміністрації без участі представника райдержадміністрації в судовому засіданні та без належного повідомлення цієї установи про час та місце судового засідання.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду є однією з суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі. З цією метою законодавець передбачив різні форми повідомлення особи про час і місце судового засідання та способи їх доставки: поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через кур'єрів, через сторону або її представника, безпосередньо у суді, телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, через оголошення у пресі. Зокрема, ч. 5 ст. 74 та ч. 3 ст. 191 ЦПК України передбачено можливість ознайомлення учасників цивільного процесу про день судового засідання під розписку в суді.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_3. та Шевченківської районної державної адміністрації апеляційний суд виходив із того, що розгляд судом справи відбувся за відсутності вказаних осіб та без їх належного повідомлення про час та місце судового засідання.

Однак, при цьому суд не взяв до уваги та не дав оцінки наявним у матеріалах справи розписці про повідомлення ОСОБА_3. (чи його представника згідно з довіреністю - ОСОБА_5. (т. 1, а.с. 128, 141) про час і місце судового засідання безпосередньо в суді 14 листопада 2006 року, 23 січня 2007 року, 20 лютого 2007 року (т. 2, а.с. 11, 19, 30, 45), а також розпискам про вручення судових повісток ОСОБА_3. 5 травня 2007 року, 7 вересня 2007 року, 26 січня 2008 року, 2 квітня 2008 року, 26 лютого 2008 року, 27 червня 2008 року, 21 травня 2008 року, 12 червня 2008 року, 6 вересня 2008 року (т. 2, а.с. 82, 96, т. 3, а.с. 4, 12, 47, 50, 62, 66, 108). Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що вимога ОСОБА_1. про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради від 16 грудня 2005 року була заявлена суду в п.п. 8 його додаткових зустрічних позовних заяв від 4 квітня 2008 року та від 21 травня 2008 року (т.3, а.с. 22, 57), а про час і місце судового засідання вказаний відповідач повідомлявся судовими повістками, врученими 26 квітня 2008 року, 22 травня 2008 року, 23 червня 2008 року та 20 вересня 2008 року (т. 3., а.с. 38, 60, 77, 110).

Зазначене призвело до помилкового висновку апеляційного суду про неповідомлення ОСОБА_3. та Шевченківської районної державної адміністрації про час та місце судового засідання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд також виходив із того, що судом були об'єднані в одне провадження вимоги, які повинні розглядатися в окремих судових провадженнях, а також, суд, роблячи висновок про наявність порушення права власності ОСОБА_1., яке підлягає захисту в інший спосіб, не роз'яснив останньому його права на судовий захист цього порушеного права, що передбачено п. 4 ст. 10 ЦПК України, зокрема, в порядку глави 83 ЦК України (435-15) . При цьому апеляційний суд не врахував, що взяті окремо зазначені підстави для скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд у ст. 311 ЦПК не передбачені, а вона розширеному тлумаченню не підлягає, як це роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку (v0012700-08) ", а тому помилково скасував рішення суду з цих підстав.

Таким чином, апеляційним судом порушено порядок апеляційного розгляду справи, що відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування постановленої ним ухвали та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, п. 2 ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2008 року скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.