ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2007 року,

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, мотивуючи вимоги тим, що з липня 1978 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_1. У зв'язку з тим, що відповідач недостатньо забезпечує утримання дитини, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на доньку в розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду від 30 травня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.

Ухвалою від 28 листопада 2006 року внесено виправлення в рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2006 року, а саме в резолютивній частині рішення виправлено з "в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку" на "в розмірі 1/4 частки від доходу".

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_1.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на доньку у розмірі j всіх видів заробітку (ухвалою суду від 28 листопада 2006 року внесено виправлення - у розмірі j частини від доходу) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач нерегулярно надає матеріальну допомогу дитині, яка знаходиться на утриманні матері - ОСОБА_1

При цьому суд врахував матеріальне положення відповідача, середня заробітна плата якого складає 500 грн. на місяць, та відсутність на його утриманні інших дітей.

Однак до зазначених висновків суд дійшов з порушенням процесуальних норм права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з вимог ст. 214 ЦПК України (1618-15) суд під час ухвалення рішення про стягнення аліментів повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 182 СК України (2947-14) та з урахуванням вимог ст. 214 ЦПК України (1618-15) , суд при визначенні розміру аліментів повинен був з'ясувати і врахувати: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів і наявність у нього інших дітей та інші обставини, які мають істотне значення.

Суд зазначених вимог закону не дотримався і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України (1618-15) .

Так, з касаційної скарги ОСОБА_3 та доданих до неї матеріалів, вбачається, що ОСОБА_2 за рішенням Оболонського районного

суду м. Києва від 9 червня 2005 року сплачує аліменти на доньку ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_2, в розмірі j частини з усіх видів його доходів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьків, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року № 3 (v0003700-06) у разі пред'явлення до особи, яка виплачує аліменти позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб, суд має вчинити передбачені

ч. 3 ст. 36 ЦПК України (1618-15) дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Зазначені вимоги закону судом дотримані не були, незважаючи на те, що у ОСОБА_3 є юридична заінтересованість у даному цивільному процесі, що має особистий, самостійних характер і спрямована на захист особистих прав і інтересів та обумовлюється правовими наслідками прийняття рішення у цій справі, яке може вплинути на розмір аліментів, що сплачує відповідач на утримання її доньки та на погашення заборгованості з аліментів.

Не залучивши ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ( ст. 35 ЦПК України (1618-15) ), суд позбавив її можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст. 27 ЦПК України (1618-15) , що в свою чергу, не сприяло всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та ухваленню законного і обгрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду від 30 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2006 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.