м. Сімферополя, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, Кримської республіканської спілки споживчих товариств, товариства з обмеженою відповідальністю "Коопсервіс" та відкритого акціонерного товариства "Шкірвзуття" (далі - ВАТ "Шкірвзуття") про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 120 від 28 січня 2000 року, № 1939 від 22 листопада 2002 року й свідоцтв про право власності № 120 від 8 лютого 2000 року, № 1939 від 29 листопада 2002 року та визнання права власності на квартиру, за касаційними скаргами Кримської республіканської спілки споживчих товариств (далі - Кримспоживспілка) і товариства з обмеженою відповідальністю "Коопсервіс" (далі - ТОВ "Коопсервіс") на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся в суд з указаним позовом.

Зазначав, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22 квітня 1969 року № 8 Сімферопольському шкіряно-взуттєвому комбінату

ім. Дзержинського (правонаступник ВАТ "Шкірвзуття") було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12 січня 2001 року № 4 внесені зміни в попереднє рішення - земельна ділянка була передана Кримоблспоживспілці для будівництва будинку трьома забудовниками: Сімферопольським шкіряно-взуттєвим комбінатом, облспоживспілкою та Сімферопольським ремонтно-будівельним дорожнім управлінням.

У 1975 році, працюючи на шкіряно-взуттєвому комбінаті, він на підставі рішення профспілкового комітету та адміністрації комбінату на сім'ю у складі

4 осіб отримав ордер на вселення у квартируАДРЕСА_1, в якій мешкає до цього часу.

На підставі рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 січня 2000 року № 120, від 22 листопада 2002 року № 1939 право власності на спірну квартиру було оформлено на Кримоблспоживспілку, яка отримала свідоцтво про право власності № 120 від 8 лютого 2000 року, та на ТОВ "Коопсервіс", яке отримало свідоцтво про право власності № 1939 від 29 листопада 2002 року.

У 2003 році ОСОБА_1 було відмовлено адміністрацією ТОВ "Коопсервіс" у приватизації квартири, в якій він проживає, оскільки квартира не є державною власністю та не підлягає приватизації.

Посилаючись на те, що квартиру він отримав від державного підприємства Сімферопольського шкіряно-взуттєвого комбінату, який брав участь у її будівництві за рахунок коштів, виділених для цього Міністерством легкої промисловості України, ОСОБА_1. просив задовольнити його позовні вимоги на підставі ст. Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 48 Закону України "Про власність" (697-12) , Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 120 від 28 січня 2000 року та № 1939 від 22 листопада 2002 року в частині оформлення права власності Кримспоживспілки та ТОВ "Коопсервіс" на квартиру АДРЕСА_1 незаконними й зобов'язано виконавчий комітет Сімферопольської міської ради в цій частині їх скасувати. Визнано частково недійсними свідоцтво про право власності № 120 від 8 лютого 2000 року, видане на вказану квартиру Сімферопольським управління міського господарства Кримспоживспілки, і свідоцтво про право власності № 1939 від 29 листопада 2002 року, видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради ТОВ "Коопсервіс" на цю ж квартиру. Визнано право власності на трикімнатну, площею 42, 5 кв. м, АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, Кримспоживспілка просить рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від

27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, а ТОВ "Коопсервіс" просить рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року скасувати й провадження у справі закрити.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Встановивши, що квартира АДРЕСА_1 побудована за рахунок державних коштів, виділених Сімферопольському шкіряно-взуттєвому комбінату, і розподілена позивачу на сім'ю у складі 4 чоловік як особі, що перебувала на квартирному обліку та працювала на комбінаті, відповідно до умов договору про дольову участь у будівництві від 26 лютого 1971 року, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 січня 2000 року № 120 і від 22 листопада 2002 року № 1939 та свідоцтв про право власності від 8 лютого 2000 року № 120 і від 29 листопада 2002 року № 1939.

Тому рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року в частині визнання незаконними в частині оформлення права власності Кримспоживспілки та ТОВ "Коопсервіс" на АДРЕСА_1 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 січня 2000 року № 120 і від 22 листопада 2002 року № 1939 та зобовcязання виконавчого комітету Сімферопольської міської ради в цій частині їх скасувати, визнання частково недійсними свідоцтва про право власності від 8 лютого 2000 року № 120, виданого на вказану квартиру Сімферопольським управлінням міського господарства Кримспоживспілці, і свідоцтва про право власності від 29 листопада 2002 року

№ 1939, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради ТОВ "Коопсервіс" на цю ж квартиру, слід залишити без змін.

Разом з тим, до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на спірну квартиру на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) суд дійшов у порушення ст. ст. 10, 215 ЦПК України (1618-15) , без всебічного і повного згясування обставин справи, прав та обовгязків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, з порушенням норм матеріального права.

Порядок приватизації квартир, що відносяться до державного житлового фонду, регулюється Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

Згідно зі ст. 8 цього Закону приватизація квартир державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї одним зі способів, передбачених ст. 3 Закону.

Указані положення наведених законодавчих актів не були враховані при розгляді спору судом, який не з'ясував, коли позивач звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію квартириАДРЕСА_1; хто із членів сім'ї зареєстрований у цій квартирі; чи всі ці члени сім'ї дали письмову згоду на приватизацію квартири; яким із передбачених ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) способом підлягає приватизації спірна квартира.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права залишились поза увагою як суду першої, так і суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд у частині визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу Кримської республіканської спілки споживчих товариств та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Коопсервіс" задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року скасувати в частині визнання права власності на трикімнатну, площею 42, 5 кв. м, АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року залишити без змін.