Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, виконавчого комітету Волочиської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Волочиської міської ради про визнання рішення недійсним,

У липні 2004 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Зазначав, що з 3 лютого 1998 року його сім'я у складі трьох чоловік (він, дружина та син) проживає в кімнаті АДРЕСА_1 У суміжній кімнаті АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_2, який 15 травня 2004 року знявся з реєстраційного обліку і звільнив кімнату. У подальшому батько відповідача, ОСОБА_3, повернув речі відповідача до кімнати і закрив її на замок.

Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 27 травня 2004 року кімнату АДРЕСА_2 виділено в користування його сім'ї, дві кімнати об'єднані в блок з присвоєнням АДРЕСА_3

14 липня 2004 року виконавчим комітетом Волочиської міської ради ОСОБА_1 на сім'ю з трьох чоловік видано ордер серії ХМО № 019085 на право вселення в зазначену кімнату АДРЕСА_3

Посилаючись на те, що у виділеній кімнаті знаходяться речі відповідача, що перешкоджає його сім'ї користуватися житлом, позивач просив задовольнити позов.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою доОСОБА_2 та Волочиської міської ради про визнання рішення міської ради від 27 травня 2004 року недійсним. Зазначав, що він проживав в кімнаті АДРЕСА_2 в гуртожитку № 4 по вул. Починка в м. Волочиську. На прохання сім'їОСОБА_2 він знявся з реєстраційного обліку в гуртожитку і за це отримав 600 доларів США. Посилаючись на те, що на момент винесення рішення виконкомом міськради кімната АДРЕСА_2 не була вільною, знаходилася в його користуванні, ОСОБА_2 просив задовольнити позов.

Під час судового розгляду судом притягнуто до участі в справі у якості співвідповідача за первісним позовом - ОСОБА_3, і в якості позивача - Волочиську міську раду.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 7 червня 2005 року, позовОСОБА_2 та виконавчого комітету Волочиської міської ради задоволено: зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_2 по вул. Починка, 4 в м. Волочиську шляхом звільнення кімнати та спільної кухні від речей; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним ордер серії ХМО № 019085 від 14 липня 2004 року виданий виконавчим комітетом Волочиської міської ради ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 202, 203 ЦПК України (1963 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу користування кімнатою АДРЕСА_2 в гуртожитку, однак суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст. 202-1, 203 ЦПК України (1963 року) не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами; норми права, якими вони регулюються; не дав належної правової оцінки зібраним доказам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсним ордер виданий ОСОБА_1 на право зайняття спірної квартири, суд не

звернув уваги на те, що в установленому порядку такі вимоги взагалі не заявлялися.

Зміна підстав або предмету позову є окремими позовними вимогами, які мали бути оформлені відповідно до ст. 137 ЦПК України, що діяла на час розгляду справи. Проте вимоги про визнання ордера недійсним відповідно до вищезазначених вимог закону ОСОБА_2 не пред'являв, отже і підстав їх розглядати у суду не було.

Не ґрунтуються на встановлених судом обставинах і вимогах закону висновки суду про те, що ордер ОСОБА_1 було видано на зайняте жиле приміщення.

На порушення вимог ст. ст. 202, 203 ЦПК України (1963 року) рішення суду взагалі не містить висновків щодо заявлених ОСОБА_2 вимог в частині визнання недійсним рішення міськвиконкому.

Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд залишив поза увагою.

За таких обставин постановлені судові рішення не можуть залишатися без зміни й підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 6 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 7 червня 2005 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.