Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі - ДП ) "Придніпровська залізниця", треті особи: управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, про визнання дій незаконними, зобов'язання видати довідку, сплатити страхові внески та відшкодувати моральну шкоду, за касаційними скаргами ДП "Придніпровська залізниця" та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за рішення Гагарінського районного суду від 18 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 2 червня 2005 року, її було поновлено на роботі в Сімферопольському пасажирському вагонному депо ДП "Придніпровська залізниця" на посаді провідника пасажирських вагонів з 17 вересня 2003 року і за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2003 року до 18 листопада 2004 року стягнуто 13 712 грн. 16 коп.

Під час оформлення пенсійних документів з'ясувалося, що з суми заробітної плати, виплаченої їй за час вимушеного прогулу, роботодавцем не були утримані та не перераховувалися до органу пенсійного фонду внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що стало перешкодою для призначення пенсії. Довідка про нарахування та сплату внесків відповідачем також за вимогою позивачки не була видана. Порушення права на працю та інші протиправні дії відповідача призвели до погіршення її здоров'я, встановлення інвалідності ІІ групи та завдали їй моральну шкоду, на відшкодування якої вона просила стягнути 25 тис. грн.

Крім того, просила суд визнати вищезазначені дії відповідача незаконними і протиправними, зобов'язати його видати довідку про її заробітну плату, суми сплачених страхових внесків та інші відомості відносно неї, як застрахованої особи за період з 17 вересня 2003 року до 18 травня 2006 року, перерахувати не сплачені ним страхові внески за цей період.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 5 червня 2007 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Зобов'язано ДП "Придніпровська залізниця" здійснити перерахування страхових внесків до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя за період з 17 вересня 2003 року до 18 травня 2006 року; зобов'язано відповідача надати довідку управлінню Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя та ОСОБА_1 про її заробітну плату, суми сплачених страхових внесків за період з 17 вересня 2003 року до 18 травня 2006 року; стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця" ставить питання про скасування рішення ухваленого апеляційною інстанцією й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 в поданій в суд касаційній скарзі просить змінити рішення апеляційного суду в частині вирішення позову щодо відшкодування на її користь моральної шкоди і просить стягнути останню в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Районний суд визнав встановленим, що за час роботи позивачки у відповідача перерахунок коштів до Пенсійного фонду проводився своєчасно, що підтверджується довідкою і не заперечується поясненнями представника Пенсійного фонду. Проте, посилання на відповідні та належні докази щодо дійсного перерахування роботодавцем і, відповідно, одержання органом Пенсійного фонду внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачки, а, отже, і обґрунтування цього висновку суду рішення не містить. Не вмотивоване це рішення щодо суті спору і посиланням на відповідні норми матеріального права.

Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, у яких зазначено про утримання страхових внесків та на які посилається відповідач, не містять даних про фактичне перерахування внесків органу Пенсійного фонду. Водночас суди не перевірили ці наявні в справі докази, офіційні дані щодо таких розрахунків від органу Пенсійного фонду не одержали. Лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі від 9 червня 2006 року № 2236/ІІ (а.с. 13), на який у підтвердження своїх доводів посилається відповідач, також не містить відповідних даних і спрямований саме на їх одержання у відповідача, а з позиції представників органу пенсійного фонду в суді першої інстанції (а.с. 137, 143) не можна зробити однозначного висновку щодо розрахунків з цих страхових внесків. Крім того, як убачається з протоколу судового засідання (а.с. 143), районним судом зазначені індивідуальні відомості, що знаходяться на а.с. 112, 123-125, не досліджувалися. Не усунув цих недоліків та не з'ясував відповідні обставини і апеляційний суд зокрема, і про те, чи сплачувалися страхові внески з часу поновлення позивачки на роботі з 22 листопада 2004 року (а.с. 114).

У касаційній скарзі відповідач вказує, крім іншого, на необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахування страхових внесків до органу пенсійного фонду за період з 17 вересня 2003 року до 18 травня 2006 року, оскільки такі вже були фактично сплачені структурним підрозділом - Сімферопольським пасажирським вагонним депо. Зазначає й те, що в рішенні апеляційного суду взагалі не наведено розрахунку та розміру страхових внесків, які підлягають перерахуванню. Про сплату страхового внеску, принаймні, за листопад 2004 року, стверджував відповідач і в запереченнях на позов (а.с. 90). Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи в позові, не навів відповідних розрахунків і місцевий суд.

Не з'ясоване належним чином також питання про час припинення трудових відносин позивачки з відповідачем, тому відсутні достовірні дані і про період, за який підлягають сплаті відповідні страхові внески.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 5 червня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 30 серпня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.