Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Балюка М.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття" (далі - ВАТ "НДІСЛ"), приватного підприємства (далі- ПП) "Золотий лан", товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Дубль А", приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, визнання права власності, зобов'язання повернути документи та внести запис до Державного реєстру правочинів, стягнення витрат, компенсацій та втраченого заробітку,

У травні 2006 року позивач як акціонер ВАТ "НДІСЛ", звернувшись до суду з указаним позовом, просив визнати недійсним договір застави від 28 листопада 2005 року, укладений між ВАТ "НДІСЛ" та ПП "Золотий лан", згідно з яким без згоди акціонерів ВАТ "НДІСЛ" заставлено цілісний майновий комплекс ВАТ "НДІСЛ", а саме - нежитлові будівлі літ. "А" (крім приміщень першого поверху: 2, 48; четвертого поверху: 2а, 3, 4), літ. "ББ1" (крім приміщень першого поверху: 6-14, 44), літ. "В", літ. "ГГ1", літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", літ. "З", літ. "И", літ. "К", літ. "Л" загальною площею 22 256,4 кв. м, які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Хімічна, 2 та складають 957/1000 частин будівлі.

Заставою цілісного майнового комплексу ВАТ "НДІСЛ" забезпечувалися зобов'язання за договором № 338 від 14 листопада 2005 року, укладеним між ПП "Золотий лан" та ВАТ "НДІСЛ", яким передбачалася заміна зобов'язань ВАТ "НДІСЛ" за договорами № 298 та № 300 від 1 серпня 2005 року, № 304 від 5 серпня 2005 року та № 307 від 15 серпня 2005 року новим зобов'язанням на суму 3 959 300 грн.

15 травня 2006 року позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсними договір № 338 від 14 листопада 2005 року, укладений між ВАТ "НДІСЛ" та ПП "Золотий лан", договір про задоволення вимог від 29 грудня 2005 року, укладений між ВАТ "НДІСЛ" та ПП "Золотий лан", відповідно з умовами якого майновий комплекс, що був предметом іпотеки за договором застави від 28 листопада 2005 року переданий у власність ПП "Золотий лан", та договір купівлі-продажу від 18 квітня 2006 року, укладений між укладений між ПП "Золотий лан" та ТОВ "Дубль А", згідно з умовами якого ПП "Золотий лан" передало отримане від ВАТ "НДІСЛ" за договором від 29 грудня 2005 року майно у вигляді цілісного майнового комплексу у власність ТОВ "Дубль А".

4 жовтня 2006 року позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати ВАТ "НДІСЛ" власником спірних будівель, зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_2 повернути ВАТ "НДІСЛ" правовстановлюючі документи про право власності та зобов'язати внести запис до Державного реєстру правочинів про недійсність договорів від 28 листопада 2005 року та від 29 грудня 2005 року, стягнути з відповідачів 3 тис. грн., які він поніс у зв'язку з розглядом справи, а також 2 тис. грн. в якості компенсації втраченого заробітку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року, позов задоволено частково. Визнані недійсними: - договір про припинення зобов'язання від 14 листопада 2005 року, укладений між ВАТ "НДІСЛ" та ПП "Золотий лан"; - договір застави від 28 листопада 2005 року, укладений між ПП "Золотий лан" та ВАТ "НДІСЛ"; договір про задоволення вимог від 29 грудня 2005 року, укладений між ПП "Золотий лан" та ВАТ "НДІСЛ"; - договір купівлі-продажу від 18 квітня 2006 року, укладений між ПП "Золотий лан" та ТОВ "Дубль А". Зобов'язано ТОВ "Дубль А" повернути у власність ВАТ "НДІСЛ" спірні приміщення. Стягнуто з ПП "Золотий лан" на користь ТОВ "Дубль А" 9 630 856 грн., одержаних за договором купівлі-продажу. Визнано за ВАТ "НДІСЛ" право власності на дані приміщення. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2 повернути ВАТ "НДІСЛ" правовстановлюючі документи про право власності та внести до Державного реєстру правочинів запис про недійсність договорів від 28 листопада 2005 року та від 29 грудня 2005 року. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Дубль А" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження в справі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що договір про задоволення вимог від 29 грудня 2005 року був укладений всупереч вимог ст. 33 Закону України "Про іпотеку", тобто до моменту настання строку вимоги за основним зобов'язанням, оскільки остаточний розрахунок мав бути здійснений 26 січня 2006 року, та за відсутності інших підстав для росткового звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому ПП "Золотий лан" не набуло права власності на майновий комплекс ВАТ "НДІСЛ" та, як наслідок, і ТОВ "Дубль А" не набуло такого права.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна.

Проголошене ст. 55 Конституції України право громадян на судовий захист у цивільному судочинстві реалізується у відповідності з нормами ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є акціонером ВАТ "НДІСЛ" і звернувся до суду з даним позовом тому, що на його думку, договори від імені ВАТ "НДІСЛ" підписував голова правління ОСОБА_3, який не мав на те законних повноважень, договір від 18 квітня 2005 року був укладений під час дії заборони суду на відчуження майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не належить до кола суб'єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладання угод. ВАТ "НДІСЛ" є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку угоди, про які йдеться в позовній заяві.

Позовні вимоги без відповідних повноважень фактично пред'являлись в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам.

Також судом не було встановлено, в чому саме полягає порушення відповідачами прав позивача.

З урахуванням наведеного, постановлені в справі рішення підлягають скасуванню, а провадження в справі - закриттю згідно з ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль А" задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року скасувати, а провадження в справі - закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.