УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 квітня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С.,
Лященко Н.П.,
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
державного підприємства "Миколаївський регіональний центр
стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - Підприємство),
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Заводському районі м. Миколаєва (далі -Фонду) про
перерахунок страхових виплат та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до
Підприємства, Фонду про перерахунок страхових виплат та
відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що перебував у трудових відносинах з Підприємством,
працюючи на посаді водія.
16 листопада 1983 року з ним стався нещасний випадок, у
результаті якого він отримав тілесні ушкодження.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16
липня 2002 року за його позовом було встановлено факт нещасного
випадку на виробництві.
Висновком МСЕК від 3 вересня 2002 року йому вперше була
встановлена третя група інвалідності з втратою 30% професійної
працездатності станом на два роки, а з 22 вересня 2004 року -
безстроково.
Незважаючи на наявність судового рішення про необхідність
Підприємства сформувати справу щодо факту нещасного випадку на
виробництві та передати її Фонду, Підприємство лише 9 червня 2005
року передало цю справу Фонду.
Постановою Фонду від 29 червня 2006 року позивачу призначено
одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
працездатності в розмірі 5 844 грн. 60 коп. та щомісячну грошову
суму в розмірі 118 грн. 52 коп., які допущено до виплати з 15
червня 2006 року.
Позивач зазначав, що йому безпідставно не відшкодовано
моральну шкоду, спричинену в результаті нещасного випадку, а також
вважав, що він має право на відшкодування втраченого заробітку та
страхових виплат з моменту отримання ним травми, а не з дня
встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності; отримання
страхових виплат у більшому розмірі, так як при визначенні
механізму обрахування його середнього заробітку для страхових
виплат допущена помилка.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з
відповідачів по 25 000 грн. моральної шкоди, а також 34 750 грн.
втраченого заробітку з Підприємства та 11 026 грн. страхових
виплат з Фонду.
Позивач неодноразово змінював, уточнював позовні вимоги та
остаточно просив зобов'язати Фонд провести розрахунок належних
йому страхових виплат на підставі довідки про середньомісячну
заробітну плату водія видану Підприємством 11 серпня 2004 року та
стягнути в порядку перерахунку з Фонду 18 643 грн. 35 коп.
страхових виплат, а також по 10 000 грн. моральної шкоди з кожного
відповідача у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою
страхових виплат з їх вини, що спричинило йому душевні страждання.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1
березня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня
2007 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні
позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано і в цій
частині постановлено нове рішення, яким стягнуто з Підприємства та
Фонду на користь ОСОБА_1. по 500 грн. моральної шкоди. У решті -
рішення суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі Фонд просить скасувати рішення
апеляційного суду в частині стягнення з нього моральної шкоди,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права та порушення норм процесуального права, а рішення суду
першої інстанції в цій частині залишити без зміни.
Iншими учасниками процесу судові рішення не оскаржуються.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у
задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди й
постановляючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення
позову ОСОБА_1., апеляційний суд із положень ч. 1 ст. 1167 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і дійшов висновку про те, що право позивача на
своєчасне отримання страхових виплат було порушене за взаємної
вини Підприємства та Фонду.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки
вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та
щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому МСЕК
стійкої втрати працездатності.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи
висновком МСЕК від 3 вересня 2002 року ОСОБА_1. вперше була
встановлена третя група інвалідності з втратою 30% професійної
працездатності станом на два роки, а з 22 вересня 2004 року -
безстроково.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України в разі настання
страхового випадку зобов'язаний у встановленому законодавством
порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я.
Згідно зі ст. 36 Закону Фонд розглядає справу про страхові
виплати на підставі заяви потерпілого за наявності усіх необхідних
документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не
враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення
оформлюється постановою.
Постановою Фонду від 29 червня 2006 року позивачу на підставі
його заяви від 12 червня 2006 року (а.с. 62) призначено одноразову
допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в
розмірі 5 844 грн. 60 коп. та щомісячну грошову суму в розмірі 118
грн. 52 коп., які допущено до виплати з 15 червня 2006 року (а.с.
63-65).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1. не набув права на
відшкодування моральної шкоди з Фонду у зв'язку з несвоєчасним
призначенням сум страхових виплат.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в
застосуванні матеріального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва
задовольнити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 1 червня
2007 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в Заводському районі м.
Миколаєва моральної шкоди скасувати, а рішення Заводського
районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2007 року в цій частині
залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук