(далі - ТОВ) "Рута-Плюс", третя особа - Криворізька сільська рада, про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського районного суду Донецької області від 3 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ "Рута-Плюс" про дострокове припинення дії договору оренди земельної частки (паю), укладеного ними 1 грудня 2004 року, строком на 5 років.

Зазначала, що 2 грудня 2005 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, а 23 червня 2006 року була видана технічна документація, відповідно до якої їй у натурі були встановлені межі володіння земельною ділянкою. 15 серпня 2006 року вона звернулася до ТОВ "Рута-Плюс" з проханням розірвати діючий договір, оскільки бажала самостійно використовувати свою земельну ділянку, але відповідач це питання не вирішив і продовжував використовувати її земельну ділянку без відповідної згоди. Просила припинити дію договору оренди земельної ділянки з моменту виділення її в натурі - 23 червня 2006 року, зобов'язати ТОВ не чинити перешкоди в користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою та стягнути з нього сплачені судові витрати й витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 3 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від

27 листопада 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 1 грудня 2004 року сторонами укладено договір оренди земельного паю № 324 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 23 лютого 1998 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ "Рута-Плюс" 6, 594 умовних кадастрових гектарів землі строком на п'ять років (а.с. 9-10).

Пунктом 2.3 цього договору передбачено припинення обов'язків сторін згідно з діючим законодавством у разі виділення земельної ділянки в натурі.

2 грудня 2005 року на підставі розпорядження Добропільської районної держадміністрації від 18 березня 2005 року № 81 ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5, 27 га, яку

23 червня 2006 року виділено в натурі та на яку видано технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки на місцевості ( а.с. 6, 20-26).

15 серпня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Рута-Плюс" із заявою про розірвання договору оренди земельної частки (паю) у зв'язку з отриманням державного акта та виділенням земельної ділянки в натурі й бажанням самостійно використовувати земельну ділянку, однак відповідач листом від 18 серпня 2006 року відмовився від дострокового розірвання договору та запропонував позивачці переукласти договір оренди на земельну ділянку ( а.с. 5, 48).

Відмовляючи ОСОБА_1, в задоволенні позову, суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив із відсутності передбачених законом - ст. 31 Закону України "Про оренду землі" - підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної частки (паю) та доведеності факту вчинення позивачкою дій (ненадіслання заперечень на пропозицію відповідача продовжити дію договору, викладену в листі від 18 серпня 2006 року; отримання орендної плати за 2006 рік), які, на думку суду, свідчать про згоду позивачки на продовження дії договору оренди земельної частки (паю) на тих самих умовах і на той самий строк (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Однак з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Відповідно до розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений.

Договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (z0101-00) , зобов'язання сторін за договором оренди земельної частки (паю) можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі. При відмові орендаря розірвати цей договір із зазначених підстав та припинити користування земельною ділянкою право власності власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в законному порядку.

Цей висновок узгоджується з п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

З огляду на зазначене з часу отримання позивачкою державного акта на право приватної власності на землю вона набула статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, утратив чинність, у зв'язку з чим договір оренди земельної частки (паю) від 1 грудня 2004 року слід вважати припиненим.

Положення п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. 6, ч. 3 ст. 203, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Оскільки судами повно й правильно встановлені обставини справи, які мають значення для вирішення справи, однак неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, розділом Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) та розділом ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Добропільського районного суду Донецької області від

3 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від

27 листопада 2007 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від 1 грудня 2004 року № 324, укладеного ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс", зареєстрованого в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток Криворізької сільської ради 25 грудня 2004 року.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 5, 27 га, що розташована на території Криворізької сільської ради, яка належить їй на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження Добропільської районної державної дміністрації від 18 березня 2005 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рута-Плюс" на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в розмірі 16 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн., а всього 366 грн.