розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення недонарахованих страхових виплат,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Антрацитівському районі Луганської області (далі - Відділення) про стягнення недонарахованих страхових виплат.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 липня 2007 року позов задоволено. Постановлено стягнути з Відділення недонараховані страхові виплати за період з 1 березня 2002 року до 1 березня 2007 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 8137,6 грн., ОСОБА_2 - 1195,2 грн., ОСОБА_3 - 3662, 16 грн. та ОСОБА_4 - 4349,76 грн.

Зобов'язано Відділення виплачувати з 1 березня 2007 року страхові виплати щомісячно з наступним перерахунком у порядку, визначеному законодавством: ОСОБА_1 у розмірі 1139,34 грн., ОСОБА_2 - 331,69 грн., ОСОБА_3 - 444, 96 грн. та ОСОБА_4 - 499,27 грн.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2007 року рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без зміни.

Відділення подало до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга Відділення підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким частково погодився апеляційний суд, виходив із того, що Відділення, нараховуючи позивачу страхові виплати, неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак з такими висновками судів не можна погодитися.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105- XIV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (діючого на час виникнення спірних відносин) - при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання прав на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) - у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховується щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105- XIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105- XIV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Встановлено, що Відділенням проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачці відповідно до постанов правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 (v0015583-02) (на коефіцієнт 1,193), від 4 березня 2003 року № 3 (v0003583-03) (на коефіцієнт 1,182), від 15 березня 2004 року № 17 (на коефіцієнт 1,152), від 28 лютого 2005 року № 3 (v0003583-05) (на коефіцієнт 1, 238), від 6 березня 2006 року № 3 (v0003583-06) (на коефіцієнт 1, 203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистки України.

Таким чином, проведене Відділенням перерахування належних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок суду суперечить вимогам ч. 2 ст. 29 Закону № 1105- XIV від 23 вересня 1999 року.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а в апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Ураховуючи, що суди при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд правильно виходив із того, що проведене Відділенням перерахування належних ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судом був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 1105- XIV від 23 вересня 1999 року. Рішення суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у та Антрацитівському районі Луганської області задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 23 липня 2007 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2007 року в частині задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Антрацитівському районі Луганської області про стягнення недонарахованих страхових виплат скасувати.