розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії (далі - АЕК) "Київенерго" про визнання незаконним дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, премії, компенсації за невикористані відпустки, виплат по листках непрацездатності, коштів за затримку виконання рішення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, поновлення права на додаткове пенсійне забезпечення,

У червні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АЕК "Київенерго" про визнання незаконним дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що наказ від 28 квітня 2001 року про оголошення їй догани та позбавлення премії є незаконним, оскільки ніяких порушень вона не вчиняла.

У липні 2001 року позивачка доповнила позовні вимоги, посилаючись на те, що її незаконно звільнили з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, просила поновити її на роботі інспектором по збуту енергії, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено визнати недійсним наказ від 28 квітня 2001 року, стягнути з АЕК "Київенерго" на користь позивачки 259 грн. 76 коп. премії, змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 і вважати її звільненою з 1 листопада 2001 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції з 1 листопада 2001 року по 23 жовтня 2003 року в сумі 22940 грн. 80 коп., заробітну плату за період із 7 серпня 2001 року по 1 листопада 2001 року в сумі 2151 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2004 року зазначене рішення скасоване і постановлене нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2004 року рішення апеляційного суду скасоване у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасоване у частині стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції з 1 листопада 2001 року до 23 жовтня 2003 року та заробітної плати з 7 серпня 2001 року по 1 листопада 2001 року і справа у цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті рішення залишене без змін.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 доповнила та збільшила позовні вимоги.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2005 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути з АЕК "Київенерго" на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 7 серпня по 1 листопада 2001 року в сумі 2208 грн. 10 коп.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 грудня 2006 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 жовтня 2005 року в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 подала заяви про доповнення позову та збільшення позовних вимог і просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, премію, компенсацію за невикористані відпустки, виплати по листках непрацездатності, кошти за затримку виконання рішення про поновлення на роботі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, всього на загальну суму 44395 грн. 58 коп., також стягнути 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди та поновити її право на додаткове пенсійне забезпечення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2007 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 181 грн. 50 коп. компенсації за невикористану відпустку, 2208 грн. 10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки 2110 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 489 грн. 80 коп. компенсації за невикористані відпустки; в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2007 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року залишити без змін.