У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого: Сеніна Ю.Л.
Суддів: Гуменюка В.I., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка
В.I.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1та
ОСОБА_2до відкритого акціонерного товариства Національної
акціонерної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2006 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися до суду з
позовом до відкритого акціонерного товариства Національної
акціонерної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди,
мотивуючи свої вимоги тим, що 4 лютого 2006 року на автошляху
Полтава-Гадяч сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої
водій автомобіля ОСОБА_3. та пасажир ОСОБА_4. від отриманих травм
померли, а пасажир ОСОБА_1. отримала тілесні ушкодження.
Оскільки 27 квітня 2005 року ОСОБА_4. з НАСК "Оранта" було
укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів 1
(першого) типу, ОСОБА_1. 7 лютого 2006 року повідомила страховика
про страховий випадок та звернулася з заявою про страхове
відшкодування.
У березні 2006 року з Полтавської обласної дирекції НАСК
"Оранта" було направлено листа, в якому повідомлялось про ймовірну
суму відшкодування та необхідність надання відповідних документів.
ОСОБА_1. звернулась у відповідні установи про надання визначених
страховиком документів, але їй було відмовлено з посиланням на те,
що документи надаються тільки на письмову вимогу страховика.
Листом від 22 березня 2006 року ОСОБА_1. повідомила страховика про
складнощі, які виникли з отриманням відповідних документів.
НАСК "Оранта" листом від 7 червня 2006 року повідомила
позивача про те, що особою, якою було направлено ОСОБА_1.
попереднього листа (працівник Полтавської обласної дирекції НАСК
"Оранта"), перевищено свої службові повноваження та безпідставно
доведено до неї порядок відшкодування шкоди заподіяної життю та
здоров'ю потерпілих шляхом виплати спадкоємцям померлого 51 000
грн., що суперечить закону.
Після цього страховиком 8 червня 2006 року було повідомлено
зовсім інший порядок страхової виплати.
У зв'язку з тим, що доведений раніше страховиком порядок
обчислення страхової виплати не включав документів, що
підтверджують витрати у зв'язку з лікуванням та похованням, і
платіжні документи не збереглись, позивачі вважали, що страховиком
штучно створені підстави для відмови у виплаті страхового
відшкодування, а тому просили суд визначити строк та обсяг
страхового відшкодування.
ОСОБА_1. просила суд стягнути на її користь з ВАТ НАСК
"Оранта" 561 грн. 70 коп. за купівлю лікарських препаратів; 15 000
грн. допомоги в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; 9 044
грн. витрат на облаштування місця поховання ОСОБА_4.; 2 550 грн.
на відшкодування моральної шкоди, а всього 18 601 грн. 70 коп.
ОСОБА_2. просила суд стягнути на її користь з ВАТ НАСК
"Оранта" 2 378 грн. 15 коп. на відшкодування витрат, понесених на
поховання ОСОБА_4.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 грудня
2006 року позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. задоволено частково.
Зобов'язано ВАТ НАСК "Оранта" здійснити страхове
відшкодування ОСОБА_1. в розмірі 561 грн. 70 коп. за купівлю
лікарських препаратів, 2 000 грн. допомоги в зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності, 9 044 грн. витрат на облаштування місця
поховання ОСОБА_4., 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а
всього 12 605 грн. 70 коп.
Зобов'язано ВАТ НАСК "Оранта" здійснити страхове
відшкодування ОСОБА_2. в розмірі 2 378 грн. 15 коп. за понесені
витрати на поховання ОСОБА_4.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого
2007 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22
грудня 2006 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні
позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2. до відкритого акціонерного товариства
Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про
відшкодування шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять скасувати
рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2007
року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м.
Полтави від 22 грудня 2006 року, посилаючись на порушення судом
норм процесуального права та матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
повинно бути законним і обгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення
рішення суд, зокрема, вирішує питання чи мали місце обставини,
якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами
вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із
встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до
цих правовідносин.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення
про відмову в позові, апеляційний суд вказав, що встановивши факт
страхового випадку з позивачем і наявність у нього права на
страхові відшкодування з цього приводу, суд першої інстанції
прийшов до помилкового висновку про порушення відповідачем прав
позивачів на отримання відшкодування завданої шкоди та витрат на
лікування.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не
можна.
Судом встановлено, що 4 лютого 2006 року на автошляху
Полтава-Гадяч сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої
водій автомобіля ОСОБА_3. та пасажир ОСОБА_4., який був власником
автомобіля, від отриманих травм померли, а пасажир ОСОБА_1.
отримала тілесні ушкодження.
Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 ) (1961-15)
передбачено, що при настанні страхового
випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності
відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка
була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю,
здоров'ю, майну третьої особи, а також моральну шкоду потерпілому.
Згідно зі ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 ) (1961-15)
виплата страхового відшкодування здійснюється
протягом одного місяця з дня отримання страховиком зазначених у
ст. 35 цього Закону документів або в строки та обсягах визначених
рішенням суду.
Відповідно до положень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя" №9 від 1 листопада 1996 року ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
з
урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в
Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється
на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124
Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод
громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви
чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути
розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
З цих же підстав суд не вправі і відмовити в задоволенні
позову. До того ж рішення суду про відмову в позові унеможливить
подальше звернення до суду з таким позовом до відповідача, у
випадку незгоди позивача з рішенням страховика про розмір
страхових виплат.
А тому рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні
позову лише з тих підстав, що позивачами не дотримано порядку
вирішення даного спору, передбаченого Законом України "Про
обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів" ( 1961-15 ) (1961-15)
, суперечить
чинному законодавству.
Крім того, наполягаючи на задоволенні позовних вимог,
позивачі як на підставу посилались на укладений між загиблим
ОСОБА_4. та НАСК "Оранта" договір обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів, який передбачає відповідальність страховика за шкоду,
заподіяну третім особам.
Але ні суд першої інстанції ні апеляційний суд не з'ясували
на яких умовах укладався цей договір та чи являється він підставою
для задоволення даних позовних вимог позивачів.
За таких порушень норм матеріального і процесуального права
судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 грудня
2006 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 14
лютого 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Сенін Ю.Л.
Судді: Гуменюк В.I.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I.
Романюк Я.М.