УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С.,
Лященко Н.П.,
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3,
приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу
будинку дійсним та виселення,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2
про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним.
Зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 6
жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського
районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, він
продав ОСОБА_2 будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1.
На момент укладення договору він заходився у вкрай важкому
матеріальному становищі, оскільки 12 вересня 2004 року з його вини
трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок
якої було пошкоджено його автомобіль та автомобіль потерпілого, і
завдану матеріальну шкоду автомобілю потерпілого він повинен був
відшкодувати.
Крім того, унаслідок ДТП він зазнав травму голови і йому було
призначено тривалий курс лікування. Однак від лікування він був
змушений відмовитися, оскільки в цей час значно погіршився стан
здоров'я його матері, яка потребувала постійного стороннього
догляду з 1998 року, який він за нею здійснював.
За таких обставин у зв'язку з відсутністю коштів, необхідних
для його лікування та на лікування його матері, а також на ремонт
автомобіля потерпілого, який погрожував притягнути його до
кримінальної відповідальності та пред'явити цивільний позов на
відшкодування матеріальної й моральної шкоди, він вимушений був
прийняти рішення про продаж зазначеного будинку.
Перебуваючи під впливом тяжких обставин і не маючи
достатнього часу для пошуку належного покупця, він був змушений
погодитися продати будинок відповідачці на вкрай невигідних
умовах, а саме за ціною, яка становить 56,6 відсотків від ринкової
ціни будинку, і ще й на умовах розстрочення кінцевого розрахунку
на 1 рік.
Посилаючись на те, що зазначений договір купівлі-продажу був
вчинений ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних
умовах, позивач з підстав ч. 1 ст. 233 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
просив задовольнити позов.
Заперечуючи проти позову, у жовтні 2005 року ОСОБА_2
звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання
договору купівлі-продажу будинку дійсним та виселення.
Зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 6
жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського
районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, вона
купила в ОСОБА_1 будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Сума
договору становить 81 000 грн., з яких: 43 200 грн. вона передала
продавцю до підпису договору, а решту - 37 800 грн. -
зобов'язалася сплатити ОСОБА_1 до 6 жовтня 2005 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умов договору,
перешкоджає користуватися та розпоряджатися будинком, позивачка
просила визнати договір купівлі-продажу дійсним, виселити
відповідача з будинку й стягнути з нього на її користь 2 000 грн.
моральної шкоди.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від
26 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним
договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 6 жовтня 2004
року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Повернуто у власність ОСОБА_1 указаний
житловий будинок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 43 200
грн. отриманих ним за договором купівлі-продажу. У задоволенні
зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 червня
2007 року зазначене рішення суду скасовано, ухвалено нове рішення,
яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов
ОСОБА_2 задоволено частково: виселено ОСОБА_1 зі спірного будинку,
стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 37 800 грн. у рахунок кінцевої
оплати вартості будинку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду
скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної
інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів у суді, що договір
купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 6 жовтня 2004 року вчинений
ним під впливом тяжкої обставини й на вкрай невигідних умовах.
Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2,
апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не виконує умов
зазначеного договору, а тому він підлягає виселенню з будинку зі
сплатою йому ОСОБА_2 37 800 грн. у рахунок кінцевої оплати
вартості будинку.
Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального
права.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин,
вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай
невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно
від того, хто був ініціатором такого правочину.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови
від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
збігом тяжких обставин
слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його
близьких (крайня нужденність, хвороба тощо), які примусили укласти
угоду на вкрай невигідний для нього умовах.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи,
відповідно до договору купівлі-продажу від 6 жовтня 2004 року,
посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного
нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, ОСОБА_1 продав
ОСОБА_2 будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1. Сума зазначеного
договору становить 81 000 грн., з яких: 43 200 грн. ОСОБА_2
передала ОСОБА_1 до підпису договору, а решту - 37 800
грн. -зобов'язалася сплатити продавцю до 6 жовтня 2005 року.
Судом також установлено, що 12 вересня 2004 року з вини
ОСОБА_1 сталася ДТП, унаслідок якої він сам та пасажир автомобіля
ВАЗ-21061 ОСОБА_5 отримали травми й потребували лікування. Крім
того, автомобілю потерпілого ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди,
яку зобов'язався до 16 жовтня 2004 року відшкодувати, що
підтверджується його розпискою (а.с. 18), яка стала підставою для
відмови в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_1
Зазначені обставини суд першої інстанції оцінив як такі, що
були сприйняті ОСОБА_1 як крайня необхідність продажу свого
будинку для погашення заподіяної ним шкоди.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що
ОСОБА_1 мав недостатню матеріальну забезпеченість на час укладення
договору: з 17 лютого 1993 року ОСОБА_1 не працював, звільнений з
роботи у зв'язку з виходом на пенсію за інвалідністю (а.с. 182 -
183); з 1 квітня 2000 року визнаний інвалідом третьої групи (а.с.
17); у вересні - грудні 2004 року ОСОБА_1 знаходився на обліку в
РУ ПФУ у Зміївському районі, отримував пенсію по інвалідності в
розмірі 284 грн. 69 коп. (вересень - листопад) та 290 грн. 95 коп.
(грудень), що підтверджується довідкою (а.с. 181).
Будучи інвалідом з народженою аномалією розвитку центральної
нервової системи, ОСОБА_1 неодноразово перебував на лікуванні, що
підтверджується медичними довідками (а.с. 14, 25, 26, 29-32).
Судом першої інстанції також установлено, що ОСОБА_1 уклав
зазначений договір на вкрай невигідних для себе умовах. Так,
узгоджуючи суму договору, сторони керувалися такою ціною, яка була
визначена БТI Зміївського району в технічному паспорті будинку
станом на 2003 рік. Крім того, ОСОБА_1 погодився на умови ОСОБА_2
і продав будинок із розстроченням кінцевого розрахунку на один
рік.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини
справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов
обгрунтованого висновку про те, що договір купівлі-продажу будинку
від 6 жовтня 2004 року вчинений ОСОБА_1 під впливом тяжкої для
нього обставини та на вкрай невигідних умовах, тому зазначений
договір є недійсним і сторони підлягають поверненню в первісний
стан.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в
застосуванні матеріального та процесуального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 червня
2007 року скасувати, а рішення Зміївського районного суду
Харківської області від 26 квітня 2007 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук