УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С.,
Лященко Н.П.,
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2
про розірвання договору довічного утримання.
Зазначала, що 19 вересня 2000 року між нею та ОСОБА_2 було
укладено договір довічного утримання, відповідно до якого вона
передала у власність відповідачки належні їй 33/100 частини
будинку №51 з відповідною частиною господарчих будівель та
земельною ділянко площею 2132 кв.м АДРЕСА_1, а відповідачка
зобов'язувалася довічно її утримувати, забезпечуючи харчами,
одягом, доглядом і необхідною допомогою.
Вартість зазначеного матеріального забезпечення була
визначена сторонами в сумі 100 грн. на місяць.
Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов'язання за
договором не виконує належним чином, а саме з часу укладення
договору ОСОБА_2 сплачувала їй щомісячно 100 грн. та іноді
купувала ліки, але догляду й допомоги не надавала, позивачка
просила задовольнити позов.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 20 лютого 2007 року в задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
травня 2007 року рішення районного суду скасовано та ухвалити
нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено: розірвано договір довічного
утримання, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений державним
нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори
19 вересня 2000 року.
У касаційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом
норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково,
апеляційний суд виходив із того, що відповідачкою неналежно
виконувались обов'язки за договором.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки
вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Відповідно до ст. 744 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій
стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх
частину, інше нерухоме або рухоме майно, взамін чого набувач
зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або)
доглядом довічно.
У силу вимог ст. 755 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір довічного
утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу
відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем
своїх обов'язків за договором.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 надавала
довічне матеріальне забезпечення ОСОБА_1 у вигляді харчування,
одягу, необхідної допомоги та догляду за нею.
На виконання умов договору ОСОБА_2 надавала позивачці кошти
на її утримання, про що свідчать записи в зошиті про витрати на
позивачку, за кожну надану їй суму ОСОБА_1 розписувалася особисто
(а.с. 53 - 56). Цього факту позивачка не заперечувала й у судовому
засіданні.
Крім того, за позивачкою здійснювався і інший догляд, а саме:
у частині будинку, в якій проживала позивачка, відповідачкою було
проведено ремонт кухні, даху, встановлено газову колонку, пральну
машину; побудовано альтанку; територію двору приведено в належний
стан. Позивачка забезпечувалася харчуванням, одягом, ліками.
Прався та прасувався її одяг, білизна, здійснювалося прибирання в
кімнатах, надавалася допомога в туалеті позивачки, відвідували її
в лікарні.
Судом першої інстанції також встановлено, що з серпня 2006
року ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від отримання
100 грн. матеріального забезпечення за договором, які їй надсилала
відповідачка, про що свідчить підпис на документах про переказ
грошових коштів (а.с. 58-60).
Виконання відповідачкою зобов'язань за договором довічного
утримання підтвердили свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7.
Зазначені обставини підтверджуються й письмовими доказами,
яким суд дав належну оцінку.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини
справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов
обгрунтованого висновку про те, що відповідачка добросовісно
виконувала умови договору, а тому немає підстав для задоволення
позову.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в
застосуванні матеріального та процесуального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
травня 2007 року скасувати, а рішення Красногвардійського
районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2007 року
залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук