У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Берднік I.С., Лященко Н.П., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа - державне підприємство (далі - ДП)
"Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес", про
визнання особи такою, що втратила право користування жилим
приміщенням, та визнання права користування жилим приміщенням і за
зустрічним позовом ДП "Запорізьке машинобудівне конструкторське
бюро "Прогрес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - виконавчий
комітет Iрпінської міської ради Київської області, про визнання
ордера на квартиру недійсним, виселення без надання іншого жилого
приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Iрпінського
міського суду Київської області від 30 червня 2006 року та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 18 грудня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2002 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом, в
якому просила визнати за нею право користування жилим
приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 29 вересня
2001 року її чоловік, ОСОБА_2., отримав ордер на право зайняття
вказаної квартири на сім'ю в складі двох осіб, тобто на себе й на
неї.
Після вселення в квартиру, в якій ними зроблений капітальний
ремонт, позивачка проживає в ній постійно й до цього часу, але в
реєстрації в зазначеній квартирі їй було відмовлено у зв'язку з
тим, що вказаний будинок не зданий в експлуатацію.
У квітні 2003 року ОСОБА_1. доповнила свої позовні вимоги про
визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право користування спірним
жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідач з квітня 2002
року в ньому не проживає без поважних причин.
У грудні 2002 року ДП "Запорізьке машинобудівне
конструкторське бюро "Прогрес" звернулося в суд із зустрічним
позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2., третя особа - виконавчий комітет
Iрпінської міської ради Київської області, про визнання ордера на
квартиру АДРЕСА_1 недійсним та виселення відповідачів з указаного
жилого приміщення без надання іншого, оскільки останні надали
відомості про потребу в поліпшенні житлових умов, які не
відповідають дійсності, тому що на час поставлення на квартирний
облік вони були забезпечені житлом.
Рішенням Iрпінського міського суду Київської області від 30
червня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Київської області від 18 грудня 2006 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1. відмовлено, а позов ДП "Запорізьке машинобудівне
конструкторське бюро "Прогрес" задоволено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати
ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на
питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші
фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які
мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження;
які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка
правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо; а
згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
висновки і мотиви
суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є
обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при
повторному розгляді справи.
Судові рішення у справі ухвалені з порушенням цих норм.
Скасовуючи 8 лютого 2006 року судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій Верховний Суд України виходив із того, що
суди не дали належної оцінки позовним вимогам і доказам, що їх
підтверджують, неприхованим доказам належності ОСОБА_1. 1/2
частини будинку жилою площею 21 кв.м.
У порушення наведених вище норм при повторному розгляді
справи суди неповно з'ясували обставини справи та знову виходили з
того, що на час поставлення на квартирний облік і надання спірного
житла ОСОБА_2. подав неправдиві дані щодо житлових умов, кількості
та жилої площі кімнат, які займає його сім'я, оскільки в актах від
14 лютого 2000 року та від 24 серпня 2001 року зазначено, що сім'я
із чотирьох чоловік займає дві кімнати площею 21 кв.м, у той час
як з технічного паспорта будинку АДРЕСА_2станом на 11 березня 1988
року вбачається, що будинок складається з п'яти жилих кімнат жилою
площею 74,4 кв.м, а згідно з актом від 15 червня 2006 року
ОСОБА_1. у цьому будинку займає три жилі кімнати площею 41,2 кв.м.
Крім того, суди виходили з того, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2., хоча
й розірвали шлюб у 2002 році, на час надання спірної квартири
спільно не проживали.
При цьому суди не з'ясували, у чому полягає неправдивість
актів від 14 лютого 2000 року та 24 серпня 2001 року, яку фактичну
площу сім'я ОСОБА_2 займала в ці періоди, а не станом на 1988 та
2006 роки, та не зважили на те, що рішенням суду першої інстанції
(т.2 а.с. 27, 157) встановлено, що ОСОБА_2. не проживає в будинку
в с. Мощун з вересня 2001 року, згідно з поясненнями ОСОБА_2. (т.
1 а.с. 174, 175) в отриманій квартирі вони з ОСОБА_1. зробили
ремонт, завезли у квартиру меблі.
За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й
обгрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, що призвело до
неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають скасуванню з передачею справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Iрпінського міського суду Київської області від 30
червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від
18 грудня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
I.С. Берднік
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук