У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі :
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Лященко Н.П.,
Пшонки М.П., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю
"Таксі-Люкс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 11 серпня 2005 року з вини водія
ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ-21070, що належить на праві
приватної власності ОСОБА_4, сталася дорожньо-транспортна пригода,
унаслідок якої належному йому на праві власності автомобілю
"Шкода-Октавія" спричинені механічні пошкодження. Просив стягнути
з ОСОБА_3 49 165 грн. 65 коп. на відшкодування матеріальної шкоди,
5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, державне мито, 500
грн. витрат на правову допомогу та 354 грн. судових витрат.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 16 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Донецької області від 29 листопада 2007 року, позов
задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 34 070
грн. 10 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 5 тис. грн. на
відшкодування моральної шкоди, 500 грн. за надану правову
допомогу, 210 грн. за проведення експертизи, 354 грн. 30 коп.
судових витрат, а всього 40 134 грн. 40 коп. У задоволенні позову
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Таксі-Люкс", ОСОБА_5 про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові
рішення, посилаючись на неправильне застосування вимог
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що власником автомобіля ВАЗ-21070 є
ОСОБА_4, який згідно усної домовленості, без складання акту
прийому-передачі передав належний йому автомобіль ТОВ
"Таксі-Люкс". Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди
автомобіль, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності
перебував у розпорядженні ОСОБА_5, який передав керування ним
ОСОБА_3, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується
особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,
інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє
транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,
зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа,
яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом,
іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання,
зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних
підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою
транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла
недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю
щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується
ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з
урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється
юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела
підвищеної небезпеки в силу права власності, повного
господарського відання, оперативного управління або з інших
підстав (договору оренди, довіреністю тощо).
В порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд зазначені положення законодавства не врахував, у достатньому
обсязі не визначився із характером спірних правовідносин,
підставами та умовами покладення відповідальності на володільців
джерел підвищеної небезпеки. Зокрема не встановив та не навів в
ухваленому рішенні: з яких саме правових підстав автомобіль, що
належить на праві приватної власності ОСОБА_2 перебував у
володінні ТОВ "Таксі-Люкс", а в подальшому - у володінні ОСОБА_5
та ОСОБА_3 тощо.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не перевірив
доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні
обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення
суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню із направленням справи на новий розгляд з підстав,
передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16
жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
29 листопада 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка