розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Новгород-Сіверського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання померлої особи недієздатною,

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту, посвідченого 25 липня 2006 року приватним нотаріусом Новгород-Сіверського нотаріального округу ОСОБА_3, через психічну хворобу мала всі ознаки недієздатної особи, тому нотаріус не вправі була посвідчувати від її імені заповіт. Просила визнати ОСОБА_4 недієздатною особою на час посвідчення заповіту - 25 липня 2006 року, а також визнати вказаний заповіт недійсним.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 9 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_4, яка померла IНФОРМАЦIЯ_1, недієздатною станом на час посвідчення нею заповіту - 25 липня 2006 року та визнано заповіт недійсним.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2007 року рішення Новгород-Сіверського районного суду від 9 липня 2007 року змінено. Виключено з резолютивної частини рішення слово "нікчемним". В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди як першої, так і апеляційної інстанції виходили із того, що відповідно до акту № 345 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи судово-психіатричного експертного підрозділу Комунального ЛПЗ "ЧОПЛ" від 12 червня 2007 року ОСОБА_4 на час складання заповіту 25 липня 2006 року була недієздатною особою, тому заповіт є недійсним.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно положень ст.ст. 39 - 41 ЦК України (435-15) визнання судом фізичної особи недієздатною провадиться щодо особи, яка є живою на день ухвалення судового рішення, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлено, що ОСОБА_4 померла ще IНФОРМАЦIЯ_1, тому визнання особи недієздатною, яка померла чинним законодавством не передбачено.

При винесенні рішення про визнання заповіту недійсним та визнання ОСОБА_4 недієздатною, суди виходили із акту № 345 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи судово-психіатричного експертного підрозділу Комунального лікувально-профілактичного закладу"Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні" від 12 червня 2007 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 147, 212 ЦПК України (1618-15) висновок експерта для суду не є обов'язковим та не має наперед встановленої сили і підлягає обов'язковій оцінці поряд з іншими наданими сторонами доказами.

Проте, суди не перевірили, чи має зазначене комунальне ЛПЗ "ЧОПЛ" згідно ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року (4038-12) з послідуючими змінами та доповненнями проводити судово-психіатричні експертизи, чи дотримано порядок її проведення, у тому числі, чи роз'яснено сторонам право на відвід експертів, яким доручено проведення експертизи, чи надано експертній установі, яка мала право на її проведення усі матеріали (докази) , у тому числі медичні картки ОСОБА_4 тощо.

Ухвала суду від 13 квітня 2007 року про призначення судово-психіатричної експертизи направлена на виконання експертам Чернігівської обласної судово-психіатричної комісії. Експертиза ж проведена зазначеним закладом, та не відомо, чи доручав суд цьому закладу провести експертизу.

За таких обставин, коли суди не перевірили суттєві обставини, які мають значення у правильному вирішенні справи, чим порушені норми процесуального права, погодитися з ухваленими рішеннями не можна, вони підлягають скасування, а справа направленню на новий розгляд.

Керуючись ст. ст.336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 9 липня 2007 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .