У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі :
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Григор'євої Л.I., Данчука В.Г.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до ОСОБА_2про передачу предмета іпотеки та визнання права
власності на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_2на
ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня 2007
року,
встановила:
У серпні 2007 року позивачка звернулася в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи вимоги тим, що 1 жовтня 2005 року між нею та
відповідачем був укладений договір позики, за яким вона надала
ОСОБА_2 у позику 78 450 грн., а він зобов'язався до 10 вересня
2006 року повернути їй борг. Зазначала, що на забезпечення
виконання договору позики 1 жовтня 2005 року між сторонами був
укладений іпотечний договір, згідно з яким відповідач передав в
іпотеку їдальню АДРЕСА_1
Посилаючись на те, що відповідачем не виконані зобов'язання
за вказаним договором позики, позивачка просила передати їй
зазначений предмет іпотеки - їдальню № 2 та визнати за нею право
власності на нього.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від
9 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено. Передано у власність
ОСОБА_1. предмет іпотеки - їдальню АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1.
право власності на вказану їдальню, стягнуто з ОСОБА_2. на користь
ОСОБА_1. 1 700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у стягненні 7
800 грн. оплати послуг адвоката відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня
2007 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області
від 9 жовтня 2007 року скасовано, справу направлено на новий
розгляд до того ж суду.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_2. просить скасувати частково ухвалу апеляційного суду
Запорізької області від 19 грудня 2007 року та ухвалити нове
рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Судами встановлено, що 1 жовтня 2005 року між ОСОБА_1. і
ОСОБА_2. укладено договір позики на суму 78 450 грн. зі строком
повернення боргу до 10 вересня 2006 року.
На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики в
цей же день сторони уклали іпотечний договір, за яким ОСОБА_2.
передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно -
їдальнюАДРЕСА_1, яке оцінено сторонами в 78 450 грн. (а.с. 7).
Пунктами 2.1.9, 5.2 договору сторони передбачили право
іпотекодержателя (у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання
вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом
позасудового врегулювання на підставі договору в будь-який із
наступних способів на вибір іпотекодержателя: продажу від свого
імені предмета іпотеки в порядку, передбаченому ст. 38 Закону
України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
; продажу іпотекодавцем чи за його
дорученням предмета іпотеки третій особі на користь
іпотекодержателя; прийняття предмета іпотеки у власність (ст. 37
цього Закону); продажу предмета іпотеки на біржі (з аукціону, з
публічних торгів); в інший спосіб, що не суперечить закону.
Крім того, пунктом 5.2.2 договору передбачено право
іпотекодержателя безпосередньо звернутись до нотаріуса для
вчинення виконавчого напису або до суду з позовом про звернення
стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.
Задовольняючи позов ОСОБА_1. про визнання за нею права
власності на предмет іпотеки та про передачу цього предмета у
власність, суд першої інстанції виходив із того, що такі наслідки
передбачені умовами укладеного сторонами договору, які, на його
думку, не суперечать вимогам ч. 1 ст. 37 Закону України "Про
іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
, та з факту невиконання відповідачем
зобов'язань за договором позики.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу
на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд вважав,
що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи,
однак не зазначив, які правовідносини виникли в сторін з
урахуванням наявності рішення суду про стягнення боргу, і не
залучив до участі у справі державного виконавця, що, на думку
суду, є порушенням норм процесуального права, які відповідно до
ст. 311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є безумовною підставою для
скасування ухваленого рішення та передачі справи на новий розгляд
до суду першої інстанції.
З висновком апеляційного суду не можна погодитись із таких
підстав.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у
передбачених цією нормою випадках, зокрема, якщо суд вирішив
питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Однак зазначені підстави для застосування апеляційним судом
положень ст. 311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
відсутні.
Так, ст. ст. 26, 30, 34, 35 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
визначено, що до складу осіб, які беруть участь у справі,
відносяться сторони та треті особи, характерною ознакою яких є
наявність у них як у учасників матеріально-правої
заінтересованості в результатах вирішення судом справи та в
реалізації ухваленого з ній судом рішення, яке може вплинути на їх
права або обв'язки.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спір сторін
виник із договору позики, забезпеченого іпотекою, умовами якого
передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену
іпотекою вимогу в один із передбачених договором способів (п.
5.2., п. 5.2.6).
При цьому вбачається з матеріалів справи в жовтні 2006 року
згідно з умовами договору іпотеки (п. 5.2) позивачка звернулась до
суду з позовом про стягнення боргу та звернення стягнення на
предмет іпотеки, який рішенням Московського районного суду м.
Харкова від 9 лютого 2007 року й додатковим рішенням цього ж суду
від 19 лютого 2007 року (зі змінами, внесеними рішенням
апеляційним судом Харківської області від 14 травня 2007 року)
відповідно до ст. 590 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 33 Закону
України"Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
задоволено.
Зазначене рішення набрало чинності, може бути звернуто до
виконання, однак у встановленому законом порядку не виконане й на
час вирішення судом спору ОСОБА_1. не зверталась із заявою про
звернення судового рішення до виконання.
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням
суду передбачено нормами ст. ст. 39, 41, 42 Закону України "Про
іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
та ст. ст. 590, 591 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, як судом першої, так і судом апеляційної
інстанції встановлено, що вимоги позивачкою не обгрунтовуються
доводами щодо виконання рішення Московського районного суду м.
Харкова від 9 лютого 2007 року й не стосуються будь-яких прав та
обов'язків державного виконавця, а пов'язані з наміром ОСОБА_1.
звернути стягнення в судовому порядку на предмет іпотеки в інший
спосіб, який передбачений у п. 5.2.1 договору та ч. 1 ст. 37
Закону "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
як спосіб несудового, а
позасудового (тобто на підставі договору сторін) врегулювання
спірних питань щодо предмета іпотеки (і саме ці норми зазначені
нею як підстави позову), тому в апеляційного суду були відсутні
передбачені ст. 311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підстави для
скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 303, 304, 307 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
суд апеляційної інстанції, встановивши наявність
підстав, передбачених ч. 1 ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, вправі
скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення
по суті позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд ухилився від виконання своїх
повноважень, передбачених ст. 307 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ухвала
апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на
новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 342 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 грудня
2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: Л.I. Григор'єва
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко