розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, прокуратури Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органу дізнання, досудового слідства внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до Державного казначейства України, прокуратури Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди, завданої йому в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Позивач посилався на те, що 9 грудня 1996 року, 3 та 31 січня 1997 року відносно нього були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ст. 84 ч. 2, ст. 86 ч. 1, ст. 168 КК України (2341-14) . 15 січня 1997 року постановою слідчого він був відсторонений від займаної посади - директора учбового комбінату. Кримінальні справи щодо нього були закриті на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) , за відсутністю в його діях ознак складу злочину. У зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, незаконним відстороненням від займаної посади, він просив стягнути з Державного бюджету України заробітну плату в розмірі 14 994 грн. 78 коп., грошову компенсацію за вилучені матеріальні цінності в розмірі 2 081 грн., витрати на лікування в розмірі 440 грн. 06 коп., витрати, пов'язані з прямим відновленням його порушеного права, у розмірі 160 грн. 80 коп., компенсацію за відсторонення від роботи у зв'язку з явкою в судові засідання в розмірі 551 грн. 80 коп. та відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету через Державне казначейство України шкоду, завдану незаконними рішеннями та діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, а саме: заробіток і інші грошові доходи, які він втратив унаслідок відсторонення від займаної посади за період з 15 січня 1997 року до 1 липня 1999 року в розмірі 6 220 грн. 45 коп.; моральну шкоду в розмірі 25 тис. грн. Зарахувати до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю період відсторонення позивача від займаної посади з 15 січня 1997 року до 1 липня 1999 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2007 року рішення районного суду змінено в частині відшкодування моральної шкоди, у цій частині ухвалено стягнути на користь позивача 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення на його користь на відшкодування моральної шкоди 25 тис. грн., районний суд виходив із того, що ОСОБА_1. перебував під слідством протягом 58 місяців з дня пред'явлення - 15 січня 1997 року - звинувачення та до закриття - 19 листопада 2001 року - кримінальної справи з реабілітуючих підстав, фактом незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності й пов'язаними із цим процесуальними діями йому заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої згідно зі ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) повинен бути не менше одного мінімального розміру заробітної плати.

Такий висновок відповідає обставинам справи, названому Закону, ч. 7 ст. 1176 ЦК України (435-15) та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , зокрема, про те, що повинен ураховуватися розмір мінімальної заробітної плати, діючий на час розгляду справи.

Усупереч цьому, не спростувавши встановлених судом першої інстанції обставин, апеляційний суд зробив безпідставний висновок про те, що 1 тис. грн. буде достатнім і розумним для покриття моральних страждань і відновлення положення заявника.

За таких обставин рішення апеляційного суду в цій частині як таке, яким помилково скасовано ухвалене згідно із законом судове рішення першої інстанції, підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

У решті - висновки судових рішень є законними, обгрунтованими й доводів касаційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, а рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2007 року в цій частині залишити в силі.