розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини, Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням, повернення майна, визнання рішення міської ради й свідоцтва про право власності незаконними та за зустрічним позовом Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, повернення його до попереднього стану, за скаргою Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Красилівського районного суду від 24 грудня 2004 року, ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2005 року, ухвали апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2007 року,

встановила:

У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Старокостянтинівської міської ради від 10 січня 1996 року військторгу № 411 було дозволено переобладнати господарське приміщення по вул. Миру під жилий будинок. Під час надання цього дозволу позивачка перебувала в черзі на отримання житла при військторзі № 411 управління торгівлі Міністерства оборони України. За рішенням адміністрації та профкому військторгу № 411 від 10 червня 1996 року їй виділено приміщення площею 43,5 кв.м у господарському приміщенні для переобладнання під квартиру за власні кошти. Відповідно до цього рішення з нею був укладений договір на дольову участь у будівництві квартири по вул. Миру, 1/5. Iз цією метою нею виготовлений технічний паспорт на квартиру, проведене переобладнання, завезені будівельні матеріали, сантехніка та інші речі. Проте в 2003 році міська ветеринарна лікарня зайняла будинок і приміщення, виділене їй.

Під час розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги та просила суд зобов'язати Старокостянтинівську міську державну лікарні ветеринарної медицини звільнити приміщення в будинку № 1/5 по вул. Миру в м. Старокостянтинові; визнати незаконними рішення Старокостянтинівської міської ради № 256 від 29 серпня 2002 року про передачу у власність територіальній громаді м. Старокостянтинова приміщення по вул. Миру, 1/5 в м. Старокостянтинові та свідоцтво про право власності територіальної громади м. Старокостянтинова, видане 16 листопада 2003 року на підставі зазначеного рішення.

У зустрічному позові Старокостянтинівська міська рада просила суд зобов'язати ОСОБА_1. звільнити самовільно зайняте приміщення по вул. Миру, 1/5 для безперешкодного користування Старокостянтинівською міською радою, визнати переобладнання ОСОБА_1. спірного приміщення самочинним та зобов'язати її привести його у попередній стан, указуючи, що ОСОБА_1 незаконно захопила спірне приміщення, в якому почала проводити переобладнання без належного на те дозволу.

Рішенням Красилівського районного суду від 24 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2005 року, позов задоволено. Визнано рішення Старокостянтинівської міської ради № 256 від 29 серпня 2002 року про оформлення права власності на адміністративну будівлю по вул. Миру, 1/5 за територіальною громадою м. Старокостянтинова та свідоцтво про право власності на вказане приміщення видане виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 16 листопада 2003 року, визнано недійсними. Зобов'язано Старокостянтинівську міську ветеринарну лікарню звільнити приміщення по вул. Миру, 1/5 у м. Старокостянтинові та повернути ОСОБА_1. належне їй майно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Старокостянтинівська міська державна лікарня ветеринарної медицини подала на них касаційну скаргу, у задоволенні якої ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2007 року відмовлено.

До Верховного Суду України надійшла скарга Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд ухвалених судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону, зокрема, в справі за позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини, Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням, повернення майна, визнання рішення міської ради й свідоцтва про право власності незаконними та за зустрічним позовом Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, повернення його до попереднього стану Верховним Судом України прийнято протилежне рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 354 ЦПК України (1618-15) передбачено, що підставами перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону, а також визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Обставини неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного й того самого положення Житлового кодексу України (5464-10) стверджуються судовими рішеннями в зазначеній справі та у справі за позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини, Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням, повернення майна, визнання рішення міської ради й свідоцтва про право власності незаконними, сталою практикою Верховного Суду України про те, що згідно з положеннями Житлового кодексу України (5464-10) житло у державному житловому фонді розподіляється за правилами, встановленими цим Кодексом, Житловий кодекс України (5464-10) не регулює питань передачі громадянам у користування державного майна, яке не відноситься до житлового фонду, порядок переведення нежилого державного фонду до жилого і навпаки врегульований Житловим кодексом України (5464-10) .

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ОСОБА_1, яка перебувала на обліку на одержання житла, одержала спірне господарське приміщення під житло на підставі рішення адміністрації та профкому військторгу № 411 від 10 червня 1996 року. Тому неправомірними діями відповідачів, які стали використовувати це приміщення для власних потреб, порушені її житлові права.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Позивачці виділено нежитлове приміщення за правилами Житлового кодексу України (5464-10) . Порядок переведення нежилого державного фонду до жилого і навпаки врегульований Житловим кодексом України (5464-10) . Цей порядок перед наданням ОСОБА_1. спірного приміщення як житла за правилами Житлового кодексу України (5464-10) не був дотриманий. Судами не було перевірено, до якого фонду відноситься спірне приміщення, на балансі якої юридичної особи воно знаходиться та з якого часу.

На зазначене не звернув уваги апеляційний суд Житомирської області, який переглядав справу в касаційному порядку, що призвело до неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Скаргу Старокостянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити.

Рішення Красилівського районного суду від 24 грудня 2004 року, ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 21 вересня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.