розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк (далі - ЗАТ КБ) "ПриватБанк", товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Херсон-Iмпекс" про визнання договорів недійсними, стягнення суми вкладу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2004 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 19 грудня 2003 року уклав із ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір вкладу, згідно з умовами якого передав банку гроші в сумі 27 500 доларів США строком на один рік.

У квітні 2004 року звернувся до банку з приводу дострокового повернення вкладу. Однак 5 травня 2004 року отримав відповідь про те, що гроші на підставі додаткової угоди до депозитного договору, договору доручення, договору застави майнових прав, договору уступки вимоги, договору поруки, укладених 22 грудня 2003 року між ним, банком та ТОВ "Херсон-Iмпекс", списані банком у зв'язку з невиконанням останнім умов кредитного договору, за виконання якого він поручався.

Посилаючись на те, що, крім депозитного договору, він інших договорів не укладав і не підписував, позивач просив визнати недійсними додаткову угоду до депозитного договору, договір доручення, договір застави майнових прав, договір уступки вимоги та договір поруки, укладені 22 грудня 2003 року. Також просив стягнути із ЗАТ КБ "ПриватБанк" на його користь депозитний вклад в сумі 27 500 доларів США з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 29 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 лютого 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, відмовляючи в позові, виходив із недоведеності протиправних дій з боку ЗАТ КБ "ПриватБанк" чи його працівників щодо виконання умов депозитного договору та оскаржуваних угод.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як фізична особа 19 грудня 2003 року уклав із ЗАТ КБ "ПриватБанк" договір про приват-вклад НОМЕР_1, згідно з умовами якого передав банку гроші в сумі 27 500 доларів США строком на один рік, мінімальний строк договору 1 місяць, процентна ставка 3% річних (а.с. 6).

30 квітня 2004 року позивач звернувся до ЗАТ КБ "ПриватБанк" з приводу дострокового повернення вкладу, проте 5 травня 2004 року отримав відповідь, що гроші з його рахунку списані у зв'язку з невиконанням ТОВ "Херсон-Iмпекс" умов кредитного договору, за виконання якого він, позивач, поручався.

Суд, розглядаючи спір, вдався до дослідження договірних господарських відносини між ТОВ "Херсон-Iмпекс" та фірмою "Cadrі Co", директором якої є позивач.

22 грудня 2003 року ТОВ "Херсон-Iмпекс" подало ЗАТ КБ "ПриватБанк" заявку на отримання кредиту в сумі 27 тис. доларів США та в графі про забезпечення його повернення указало депозитний рахунок фізичної особи - ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с. 52).

Цього ж дня був укладений договір строком на 1 місяць, а 23 грудня 2003 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" перерахувало ТОВ "Херсон-Iмпекс" 27 тис. доларів США. У розділі 3 цього договору зазначено, що кредит надається під забезпечення грошовими коштами на рахунку НОМЕР_1 (зв. а.с. 276).

На а.с. 14 є рішення господарського суду Херсонської області від 10 червня 2004 року за позовом ТОВ "Херсон-Iмпекс" до фірми "Cadrі Co" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом фірми "Cadrі Co" до ТОВ "Херсон-Iмпекс" про вилучення лісоматеріалів.

Суть справи полягала в тому, що 28 жовтня 2003 року між ТОВ "Херсон-Iмпекс" та фірмою "Cadrі Co" був укладений контракт на поставку лісоматеріалу. ТОВ "Херсон-Iмпекс" зобов'язувалося поставити лісоматеріали, а фірма "Cadrі Co" - переказати попередньо на рахунок товариства 30% вартості товару та 70% після його доставки. Усього сума оплати складала 27 тис. доларів США.

Фірма "Cadrі Co" оплатила 30% вартості товару, однак решту - не сплатила, а тому ТОВ "Херсон-Iмпекс" не віддавало товар. Суд вирішив стягнути з фірми "Cadrі Co" 95 760 грн., а в ТОВ "Херсон-Iмпекс" вилучити товар та передати фірмі "Cadrі Co". Рішення набрало чинності 1 липня 2004 року.

Вважаючи, що відкриття позивачем депозитного рахунку та списання грошей пов'язані з указаними відносинами, суд відмовив у позові.

Однак фізична особа - ОСОБА_1 - не може ототожнюватися з юридичною особою - фірмою "Cadrі Co".

У матеріалах справи (а.с. 74, 287) є два висновки почеркознавчої експертизи: № 1036 від 20 липня 2004 року, проведеної Херсонським відділенням Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз, та № 932/02 від 31 березня 2006 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, які чітко дали відповідь про те, що спірні додаткова угода до депозитного договору, договори доручення, застави майнових прав, уступки вимоги, поруки виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, в якої відсутні навички арабського письма, з намаганням надання досліджуваним підписам зовнішнього вигляду підпису позивача.

Суд першої інстанції та апеляційний суд не дали належної оцінки зазначеним доказам.

Якщо суд мав сумніви щодо висновків експертиз, він мав право допитати експерта в судовому засіданні, однак цього не зробив.

За наявності тих письмових доказів на підтвердження позовних вимог, які є в справі, не можна погодитися з висновком судів щодо заявленого позову.

Оскільки постановлені судові рішення не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.