розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Дніпропетровська металобаза" до ОСОБА_1 (треті особи: акціонерне товариство закритого типу інвестиційна компанія (далі - АТЗТ IК) "Iнвесттехнології", відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) фірма "Дніпробудіндустрія", приватний нотаріус ОСОБА_2) про визнання договору купівлі-продажу акцій недійсним,

в с т а н о в и л а :

У травні 2005 року ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 вересня 2002 року між товариством та відповідачем, від імені якого діяло АТЗТ IК "Iнвесттехнології", було укладено договір купівлі-продажу 426523 простих іменних акцій ВАТ "Дніпробудіндустрія" і на виконання такого договору ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" перерахувало на рахунок ОСОБА_1. 2047000 грн., проте цей договір підписаний від імені ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" головою правління товариства - ОСОБА_5., ним же було ініційовано перерахунок коштів продавцю, а такими своїми діями ОСОБА_5 перевищив надані йому статутом товариства повноваження і в наступному акціонери ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" на загальних зборах 18 жовтня 2004 року не схвалили дії голови правління.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій від 5 вересня 2002 року, стягнути з відповідача 2047000 грн., одержаних за договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2007 року, позов задоволено.

У касаційних скаргах ОСОБА_1. та приватний нотаріус ОСОБА_2. просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що правління ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" згідно статуту складається не менше як з трьох осіб, відповідно до пункту 14.11 статуту саме до компетенції правління, як колегіального органу, відноситься прийняття рішень про укладення договорів на суму, що перевищує 10000 грн. на добу, та розпорядження грошовими коштами на суму, що перевищує 10000 грн. на добу, а тому при укладенні договору від 5 вересня 2002 року голова правління ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" ОСОБА_5 перевищив надані йому законом та статутом повноваження й уклав договір та прийняв рішення про перерахунок ОСОБА_1. коштів при відсутності рішень правління на такі дії, а 18 жовтня 2004 року збори акціонерів ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" прийняли рішення не схвалювати договір купівлі-продажу акцій, здійснення платежів та постановили зобов'язати голову правління товариства ОСОБА_5. звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 63 ЦК УРСР (1540-06) 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Зазначеною нормою не визначено конкретного переліку дій, які свідчать про схвалення угоди особою, яку представляють, а тому питання наявності такого схвалення повинно вирішуватися відповідно до фактичних дій особи, обставин та доказів.

Судом встановлено, що 5 вересня 2002 року між ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" та ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу акцій, за яким ОСОБА_1. продав товариству за 2600000 грн. 426523 простих іменних акцій ВАТ "Дніпробудіндустрія" номінальною вартістю 0, 25 грн. кожна, на виконання зазначеного договору 22 листопада 2002 року ОСОБА_1. передав товариству акції, а ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" в період з вересня 2002 року по липень 2003 року перерахувало ОСОБА_1. на його банківський рахунок 2047000 грн.

Також встановлено, що акціонерами ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" є приватне виробниче торгівельно-комерційне підприємство (ПВТКП) "Южторгпоставка" (власник 84% акцій товариства), ОСОБА_5 (власник 10% акцій), ОСОБА_3. (власник 2% акцій), ОСОБА_4 (власник 4% акцій). Засновником (власником) ПВТКП "Южторгпоставка" є ОСОБА_5 .

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1. посилався на те, що ОСОБА_5 фактично володіє 94% акцій ЗАТ "Дніпропетровська металобаза", оскільки особисто є власником 10% акцій, а власником 84% акцій є його власне підприємство - ПВТКП "Южторгпоставка", таким чином будь-яке рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" є рішенням ОСОБА_5. і відповідає його волі, а правління цього товариства в будь-якому випадку підзвітне загальним зборам і виконує рішення зборів; з урахуванням зазначених особливостей ОСОБА_5, як голова правління ЗАТ "Дніпропетровська металобаза", підзвітний сам собі. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1. вказував, що є суперечливими та непослідовними дії ОСОБА_5., так як він, як голова правління ЗАТ "Дніпропетровська металобаза", уклав договір купівлі-продажу акцій, а в подальшому він же, використавши загальні збори акціонерів 18 жовтня 2004 року, прийняв фактично у власних інтересах рішення не схвалювати такий договір купівлі-продажу акцій.

Крім того, ОСОБА_1. зазначав, що після укладення договору ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" регулярно сплачувало йому кошти згідно договору, а також активно та без будь-яких заперечень використовувало свої права акціонера ВАТ "Дніпробудіндустрія", а саме: протягом значного часу (з дня укладення договору до дня подання позову) позивач, як власник придбаного контрольного пакету акцій ВАТ "Дніпробудіндустрія", здійснював повне управління ВАТ "Дніпробудіндустрія", розпоряджався майном цього підприємства, отримував та розподіляв його доходи, отримував банківські кредити під заставу майна саме ВАТ "Дніпробудіндустрія", того ж ОСОБА_5. було обрано головою правління й ВАТ "Дніпробудіндустрія".

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) зазначені пояснення та доводи відповідача не перевірив, у достатньому обсязі не з'ясував усіх обставин укладення оспорюваного договору та подальшого його виконання.

Крім того суд не дав оцінки діям учасників угоди після її укладення, зокрема діям ЗАТ "Дніпропетровська металобаза", як власника акцій ВАТ "Дніпробудіндустрія", і голови правління обох товариств ОСОБА_5., щодо тривалого та фактичного використання ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" прав акціонера ВАТ "Дніпробудіндустрія", а тому не можна визнати цілком обгрунтованим висновок суду про те, що ЗАТ "Дніпропетровська металобаза" не схвалило договору купівлі-продажу від 5 вересня 2002 року тільки з мотивів наявності рішення загальних зборів від 18 жовтня 2004 року.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України (1618-15) у достатній мірі не перевірив доводів апеляційних скарг, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_1, приватного нотаріуса ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.