розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Белокаменські вогнетриви" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала в ЗАТ "Белокаменські вогнетриви" на посаді начальника відділу організації праці. Наказом від 26 жовтня 2006 року № 209-к без її згоди була переведена на посаду інженера з нормування праці. Наказом від 2 листопада 2006 року № 213-к поновлена на посаді начальника відділу праці з 7 листопада 2006 року. 8 листопада 2006 року в її робочий кабінет зайшов начальник охорони ЗАТ "Белокаменські вогнетриви" та в присутності інженера ОСОБА_2 заявив, що згідно з наказом вона зобов'язана негайно покинути територію підприємства, а тому була вимушена покинути робоче місце.

9 листопада 2006 року на роботу не вийшла за станом здоров'я.

10 листопада 2006 року також на роботу не вийшла, а звернулася з листом до прокуратури м. Артемівська та генерального директора ЗАТ "Белокаменські вогнетриви", в якому просила останнього вказати підстави її відсторонення від роботи.

Наказом від 16 листопада 2006 року № 220-к вона була звільнена за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України (322-08) .

У зв'язку з цим позивачка просила суд зобов'язати відповідача поновити її на посаді начальника відділу праці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України (1618-15) рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Оскаржені судові рішення не відповідають цим вимогам.

Міськрайонний суд, відмовляючи в задоволенні позову, та апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходили з того, що ОСОБА_1. не надала доказів того, що вона була відсторонена від роботи наказом директора підприємства, не мала можливості потрапити на роботу і їй в цьому перешкоджали, була відсутня на роботі з поважних причин.

Однак таких висновків суд дійшов із порушенням норм вищезазначеного закону, без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2006 року ОСОБА_1. направила на ім'я генерального директора ЗАТ "Белокаменські вогнетриви" Борисова С.Н. запит (а.с. 8), в якому просила останнього роз'яснити причини відсторонення її від роботи 8 листопада 2006 року та надіслати відповідну копію документа про відсторонення.

При цьому суд не зважив на пояснення ОСОБА_1. про те, що вона була позбавлена можливості працювати внаслідок дій начальника охорони підприємства, який заборонив їй знаходиться в робочому приміщенні, у зв'язку з відстороненням від посади начальника відділу праці, що відповіді на запит від керівництва підприємства вона не отримала, причини відсторонення від роботи залишилися для неї не з'ясованими.

Судами не з'ясовано: чи розглядалася уповноваженою особою власника підприємства заява (запит) ОСОБА_1. щодо причин відсторонення, чи дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України (322-08) щодо з'ясування обставин невиходу на роботу, отримання від позивачки письмового пояснення з приводу відсутності на роботі та розгляду пояснення в сукупності із заявою (запитом) про причини відсторонення від роботи.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 липня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.