Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Енергопостачальна компанія"Херсонобленерго" до ОСОБА_1про стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2006 року ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" пред'явило в суді позов до ОСОБА_1. про стягнення збитків. Зазначало, що при перевірці дотримання Правил користування електричною енергією для населення, яка була проведена 21 липня 2006 року працівниками Херсонських міських електричних мереж, були виявлені порушення відповідачем указаних Правил, установлено факт безоблікового споживання електричної енергії, унаслідок якого їм завдані збитки в розмірі 16 549 грн. 80 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2007 року, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача завдані збитки в розмірі 5 516 грн. 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначені рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає. У ньому взагалі відсутня мотивувальна частина. Суд не встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, та норми права, якими вони регулюються.

Посилання суду при вирішенні спору на ст. 1167 ЦК України (435-15) є безпідставним, оскільки вона регулює деліктні (позадоговірні) відносини.

Судом же встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини щодо користування електричною енергією.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , та п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії (далі - Методика), затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за №782/12656 (z0782-06) .

На підставі підп. а п. 3.3 Методики в разі, якщо споживач з метою зменшення показів засобів обліку встановив пристрій, що знижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, здійснив самовільне підключення поза приладом обліку прихованою електропроводкою, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду засобу обліку не мали можливості, то споживачу робиться перерахунок за користування електричною енергією з дати останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію (у разі, якщо технічний огляд у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводився), але не більше ніж за три роки.

Як убачається з копії розрахунку збитків (а.с. 6) та копії особового рахунку відповідача (а.с. 11), останнє контрольне зняття представником позивача показань лічильника відбулось 19 червня 2006 року.

Визнаючи правомірним нарахування збитків з 21 липня 2003 року, суди не взяли зазначену обставину до уваги й належним чином не перевірили, чи мали можливість контролери під час зазначеного контрольного огляду засобу обліку встановити відповідність стану засобів обліку електричної енергії та схеми їх включення, а також відповідність стану електропроводки та електроустановок у точці приєднання до мереж вищезазначеним Правилам.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.