У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого: Яреми А.Г.
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна
Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київської
районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_1
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, визнання права
власності на 17/50 частин жилого будинку, виселення та вселення,
за позовом Служби у справах дітей Одеської міської ради в
інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київської районної
адміністрації Одеської міської ради про визнання розпорядження
Київської районної адміністрації та договору купівлі-продажу
недійсними,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2004 року Київська районна адміністрація Одеської
міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,
звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання
договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2003 року 17/50 частини
будинку АДРЕСА_1 недійсним, визнання права власності на 17/50
частин жилого будинку, виселення ОСОБА_3 із спірного приміщення та
вселення ОСОБА_1
В позові зазначалось, що 17/50 частин будинку АДРЕСА_1
належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на
спадщину за законом від 5 травня 1999 року. У 2003 році
неповнолітній ОСОБА_1 звернувся з заявою до Київської районної
адміністрації Одеської міської ради про надання згоди на
відчуження зазначеного будинку, оскільки він знаходився в
незадовільному технічному стані. Так як на момент подання заяви
ОСОБА_1 був неповнолітнім, його мати ОСОБА_2 звернулася з
відповідною заявою про надання згоди на відчуження будинку та
зобов'язалася придбати на ім'я сина частину трьохкімнатної
квартири АДРЕСА_2.
Розпорядженням № 1497 від 10 жовтня 2003 року Київської
районної адміністрації Одеської міської ради дано згоду на
заключення договорів купівлі-продажу часток будинку АДРЕСА_1 і
квартири АДРЕСА_2 з участю неповнолітнього ОСОБА_1, 1988 року
народження. Зазначеним розпорядженням контроль при укладанні угод
було покладено на матір неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2
На підставі вищезазначених документів 14 жовтня 2003 року
державним нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу 17/50
часток будинку АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_1 продав, а
покупець - відповідач ОСОБА_3 купила дану частину будинку.
Проте всупереч вимогам зазначеного розпорядження частина
квартири на ім'я неповнолітнього ОСОБА_1 придбана не була.
Позивач вважав, що оскільки розпорядження Київської районної
адміністрації Одеської міської ради № 1497 від 10 жовтня 2003 року
виконано не було, тому договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2003
року повинен бути визнаний недійсним.
У квітні 2004 року Служба у справах дітей Одеської міської
ради в інтересах ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 про визнання розпорядження Київської районної
адміністрації Одеської міської ради від 10 жовтня 2003 року №
1497, договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2003 року недійсними,
посилаючись на те, що зазначеним розпорядженням надано згоду на
відчуження 17/50 частини будинку, що належали неповнолітньому
ОСОБА_1, та на придбання для нього частини квартири.
Але оскільки з вини матері ОСОБА_1, на яку було покладено
контроль за виконанням розпорядження, воно не було виконано, житло
для неповнолітньої особи не було придбано, Служба у справах
неповнолітніх просила визнати незаконним це розпорядження та
договір купівлі-продажу частини будинку.
Позивач ОСОБА_1 позови, що заявлені в його інтересах,
підтримав.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 травня
2006 року в задоволені позову Київської районної адміністрації
Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_1 про визнання угоди
недійсною, визнання права власності на 17/50 частин жилого
будинку, виселення та вселення відмовлено.
У позові Служби по справам дітей Одеської міської ради в
інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження
Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10
жовтня 2003 року № 1497, договору купівлі-продажу від 14 жовтня
2003 року недійсними відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада
2006 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 травня
2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови
Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Служби у
справах дітей Одеської міської ради в інтересах ОСОБА_1
задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 14 жовтня 2003
року між продавцем ОСОБА_1, що укладався в присутності його матері
ОСОБА_2, і покупцем ОСОБА_3, 17/50 частин будинку АДРЕСА_1,
посвідчений в Першій державній Одеський нотаріальній конторі,
зареєстрований в реєстрі № 10-3001.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/50 частин будинку
АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_3 з особами, що з нею проживають з 17/50
частин будинку АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_1 у 17/50 частини будинку АДРЕСА_1.
Визнано недійсним розпорядження Київської районної
адміністрація Одеської міської ради від 10 жовтня 2003 року № 1497
"Про дачу згоди на заключення договорів купівлі-продажу часток
будинку АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_2 з участю неповнолітнього
ОСОБА_1, 1988 року народження."
Повернуто сторони по договору купівлі-продажу від 14 жовтня
2003 року в первісне становище.
Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 17/50 частини будинку
АДРЕСА_1, що в цілому складається з двох кам'яних жилих будинків,
зазначених у схематичному плані під літерами "А,Б" та надвірних
господарчих споруд, зазначених під літерами "В,З"- сараї, "М"-
вбиральня, "К"- літня, розташованих на земельній ділянці розміром
910 кв. м.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 18 224 грн., які
продавець одержав повністю від покупця за договором
купівлі-продажу від 14 жовтня 2003 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення
апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2006 року і
залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19
травня 2006 року, посилаючись на порушення судом норм
процесуального права та неправильне застосування судом норм
матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦКП України рішення суду повинно бути
законним і обгрунтованим.
Відповідно до положень ст. 214 ЦКП України під час ухвалення
рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини,
якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони
підтверджуються.
Судом встановлено, що розпорядженням №1497 від 10 жовтня 2003
року було затверджено рішення ради опіки та піклування і дано
згоду ОСОБА_1, 1988 року народження, на укладення договору
купівлі-продажу часток домоволодіння АДРЕСА_1, які йому належать,
та на придбання частки 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2. Дозволено
укласти договори зі згоди матері неповнолітнього - ОСОБА_2 також
зобов'язано здійснити контроль за укладенням договорів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до висновку, що
відсутність угоди по придбанню квартири на користь неповнолітнього
дає підстави для визнання недійсним розпорядження і угоди
купівлі-продажу спірної частини будинку неповнолітнього з підстав,
передбачених ст. 48 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, який діяв на
час виникнення правовідносин.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не
можна.
Згідно зі ст. 48 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року недійсною є
угода, яка не відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду
України № 3 від 28 квітня 1978 року ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
з наступними
змінами " Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" у разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК суд
повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого
угода не відповідає.
За правилами ст.59 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року угода,
визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Проте на час укладення спірного договору купівлі-продажу
існував дозвіл органу опіки та піклування на продаж частини
будинку. Укладення договору купівлі-продажу не ставилось в
залежність від попереднього придбання у власність неповнолітнього
іншого жилого приміщення.
З врахуванням змісту розпорядження Київської районної
адміністрація Одеської міської ради №1497 від 10 жовтня 2003 року
не було ніяких перешкод для укладення і посвідчення спірного
договору купівлі-продажу.
Суд першої інстанції, з'ясувавши всі обставини справи,
обгрунтовано прийшов до висновку, що при укладенні договору
купівлі-продажу частини будинку сторонами були дотримані всі
вимоги чинного законодавства щодо укладення договорів
купівлі-продажу і підстав для визнання його недійсним немає.
Враховуючи, що апеляційним судом було помилково скасовано
судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного
суду Одеської області від 24 листопада 2006 року слід скасувати і
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.336, 339, 343, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 24 листопада
2006 року скасувати і залишити в силі рішення Київського районного
суду м. Одеси від 19 травня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ярема А.Г.
Судді: Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.I.
Сенін Ю.Л.