УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу
житлового будинку недійсним і визнання права власності на 1/2
частину житлового будинку; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу
житлового будинку дійсним і визнання права власності на 1/2
частину житлового будинку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу
житлового будинку недійсним,
в с т а н о в и л а :
У червні 2004 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу житлового
будинку недійсним і визнання права власності на 1/2 частину
житлового будинку.
Зазначав, що з 1974 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з
ОСОБА_2 Під час шлюбу за договором довічного утримання від 16
січня 1996 року, який був оформлений на його дружину, вони набули
право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1.
У 2003 році йому стало відомо, що відповідно до договору
купівлі-продажу від 8 квітня 1998 року ОСОБА_2 без його згоди
продала зазначений будинок їхньому сину - ОСОБА_3
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірного
будинку не відповідає вимогам закону, позивач просив визнати його
недійсним та визнати за ним право власності на 1/2 частину
будинку.
Заперечуючи проти позову, у липні 2004 року ОСОБА_4
звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про
визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним і
визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.
Зазначала, що 3 березня 1995 року вона зареєструвала шлюб із
ОСОБА_3 Відповідно до договору купівлі-продажу від 8 квітня 1998
року будинок АДРЕСА_1 був придбаний її чоловіком, ОСОБА_3, у його
матері, ОСОБА_2, і зареєстрований у Вознесенській філії
Миколаївської Універсальної товарно-сировинної біржі за № 108.
Спірний будинок вони придбали за спільні кошти подружжя, усі
умови договору виконали, зробили ремонт, провели газифікацію та
водовідведення в будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка з підстав ст.
47 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просила визнати зазначений договір
купівлі-продажу будинку дійсним і визнати за нею право власності
на 1/2 частину спірного будинку.
У лютому 2005 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу
житлового будинку недійсним.
Зазначала, що їй на праві власності належав будинок АДРЕСА_1,
який вона отримала за договором довічного утримання від 16 січня
1996 року.
8 квітня 1998 року вона уклала договір купівлі-продажу
зазначеного будинку зі своїм сином - ОСОБА_3
Посилаючись на те, що зазначений договір був укладений про
людське око та без намірів створити юридичні наслідки, позивачка з
підстав ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просила задовольнити позов.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 14 лютого
2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 25 травня 2005 року, зустрічний позов
ОСОБА_4 задоволено: визнано договір купівлі-продажу від 8 квітня
1998 року дійсним, та визнано за нею право власності на 1/2
частину будинку АДРЕСА_1. У задоволенні позову ОСОБА_1 та
зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального
та процесуального права, і справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи рішення, суд, з'ясувавши обставини справи та давши
належну оцінку зібраним доказам, дійшов обгрунтованого висновку
про те, що спірний будинок АДРЕСА_1 був особистою власністю
ОСОБА_2, оскільки вона набула право власності на нього за
договором довічного утримання від 16 січня 1996 року, укладеним
між нею та ОСОБА_5.
Судом установлено, що сторони повністю виконали умови
договору купівлі-продажу спірного будинку від 8 квітня 1998 року і
тому відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд правильно
визнав його дійсним.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 придбав спірний будинок у період
шлюбу, суд відповідно до ст. ст. 22, 28 КЗпШ правомірно визнав за
ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину зазначеного будинку.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення
відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а
наведені в скарзі доводи є необгрунтованими й правильність
висновків суду не спростовують.
Ухвалені у справі рішення є законними й обгрунтованими, тому
колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги
відсутні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду від 14 лютого 2005
року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25
травня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка