У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Балюка М.I., Данчука В.Г.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.
Чернігова від 17 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду
Чернігівської області від 18 травня 2007 року,
встановила:
У серпні 2006 року позивачка звернулася в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 є неповнолітнім сином
ОСОБА_4, який помер IНФОРМАЦIЯ_1, та спадкоємцем після його
смерті. Зазначала, що вона як законний представник неповнолітнього
не могла своєчасно звернутися до нотаріальної контори, оскільки
дізналася про смерть ОСОБА_4 лише в грудні 2004 року після
повернення виконавчого листа у зв'язку з припиненням стягнення з
нього аліментів на неповнолітнього сина.
Посилаючись на те, що відповідачка прийняла все спадкове
майно після померлого ОСОБА_4, позивачка просила визнати недійсним
свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 30
червня 2004 року, у частині 1/2 спадщини на квартиру АДРЕСА_1 та
автомобіль марки "Хонда Аккорд" і визнати за ОСОБА_2 право
власності на 1/2 указаного спадкового майна.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17
січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Чернігівської області від 18 травня 2007 року, у задоволенні
позову ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_2 відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.
Чернігова від 17 січня 2007 року, ухвалу апеляційного суду
Чернігівської області від 18 травня 2007 року, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права.
Установлено, що IНФОРМАЦIЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті
якого відкрилася спадщина на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 та
автомобіль марки "Хонда Аккорд", 1994 року випуску.
На підставі ст. ст. 1261, 1267, ч. 4 ст. 1268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
суд дійшов правильного висновку, що до складу осіб
першої черги за законом, які прийняли спадщину та частки яких є
рівними, відносяться неповнолітній син, ОСОБА_2, і мати
померлого - ОСОБА_3, якій 30 червня 2004 року видано свідоцтво про
право на спадщину за законом на все спадкове майно: квартиру
АДРЕСА_1 та автомобіль марки "Хонда Аккорд".
При вирішенні справи в суді першої інстанції було
встановлено, що спадкоємець ОСОБА_3 розпорядилась спадковим
майном, уклавши 26 вересня 2006 року договір купівлі-продажу
квартири та знявши автомобіль з обліку в Чернігівському МРЕВ для
реалізації (а.с. 39, 39 зв, 44).
Відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо після
спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між
спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (чч. 2, 3 ст. 1272
цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі
спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини
майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Дійшовши правильного висновку про те, що правовідносини
сторін регулюються зазначеною нормою права, суд допустив помилку
при її застосуванні, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позову в
інтересах неповнолітньої особи.
Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлені
вимоги про визнання права на половину спадкового майна та визнання
частково недійсним отриманого відповідачкою свідоцтва про право на
все спадкове майно з підстав порушення прав іншого спадкоємця (ст.
1301 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). При цьому позивачкою не зазначено, в
якій формі (натуральній чи грошовій) нею заявлені вимоги про поділ
спадкового майна, і суд цього питання в порушення вимог ст. 214
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не з'ясував.
Установивши в судовому засіданні факт продажу ОСОБА_3
спадкового майна, суд усупереч вимогам ст. 10 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
не сприяв сторонам у здійсненні їхніх прав, зокрема,
не уточнив у позивачки змісту позовних вимог, не роз'яснив їй
право заявити в разі необхідності вимоги відповідно до ст. 1280 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та не попередив її про наслідки вчинення або
невчинення цих процесуальних дій, чим не сприяв захисту прав та
інтересів неповнолітньої особи.
Крім того, в порушення положень ст. ст. 11, 213 - 215 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд не ухвалив рішення з усіх заявлених
ОСОБА_1 вимог, а саме щодо позову про визнання частково недійсним
свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом.
Таким чином, ураховуючи, що судом першої інстанції порушені
норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, судові
рішення на підставі ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня
2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18
травня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко