У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом
про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 6 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Київської області від 19 березня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що 29 березня 2005 року в м. Вишневе Київської
області відповідач, керуючи автомобілем "Шкода-Октавія", порушив
Правила дорожнього руху і, здійснюючи обгін маршрутного таксі,
виїхав назустріч його руху, внаслідок чого сталося зіткнення
належного йому автомобіля "ВАЗ-21099" з автомобілем відповідача.
Оскільки внаслідок ДТП йому було заподіяно як матеріальну,
так і моральну шкоду, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на
його користь 5000 грн. для відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_2 позов не визнав та пред'явив зустрічний позов про
відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що ДТП
сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1, а тому
просив суд з урахуванням отриманого страхового відшкодування
стягнути з ОСОБА_1 на його користь 14424 грн. 90 коп. для
відшкодування завданої внаслідок пошкодження автомобіля майнової
шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської
області від 6 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою
Апеляційного суду Київської області від 19 березня 2007 року, у
первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено:
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14424 грн. 90 коп. для
відшкодування майнової шкоди.
В обгрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_1
посилається на неправильне застосування судами норм матеріального
та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить
питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення
про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному позові.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний
позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд
апеляційної інстанції, виходив з того, що ДТП сталася внаслідок
винних дій ОСОБА_1
Проте погодитись з таким висновком судів не можна, виходячи з
наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
-
моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім
випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- шкода,
завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,
відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини
всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір
відшкодування визначається у відповідній частці залежно від
обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за
позовами про відшкодування шкоди" ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
роз'яснено, що
при наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки
розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини
кожного з них.
В обгрунтування свого висновку суд першої інстанції послався
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 січня 2006 року в справі щодо скоєння ОСОБА_1
адміністративного проступку, згідно якої провадження в
адміністративній справі щодо позивача було закрито у зв'язку із
закінченням строку притягнення особи до адміністративної
відповідальності.
При цьому в порушення вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
місцевий суд не взяв до уваги та не дав ніякої оцінки
постанові Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 18 квітня 2005 року про притягнення ОСОБА_2 до
адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України
( 80731-10 ) (80731-10)
за скоєння ДТП, що мала місце 29 березня 2005 року.
Таким чином в порушення вимог ст. 214 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
місцевим судом обставини, що мають істотне значення для визначення
ступеню вини кожного із сторін у вчиненні ДТП, що має значення для
правильного вирішення цієї справи, встановлені не були.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, на зазначені обставини уваги не звернув та доводів
апеляційної скарги ОСОБА_1 належним чином не перевірив.
З огляду на наведене, ухвалені в справі судові рішення не
можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 6 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської
області від 19 березня 2007 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк