Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі :
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Балюка М.I., Гуменюка В.I.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й., -
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
(далі - СТОВ) Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка про стягнення
заборгованості з орендної плати за користування земельною
ділянкою, за касаційною скаргою СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка
на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3
липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 26 вересня 2007 року,
встановила:
У березні 2005 року позивачі звернулися в суд із зазначеним
позовом, мотивуючи вимоги тим, що як власники земельних ділянок
площею по 5,56 га, а ОСОБА_2 - 5,68 га, які знаходяться на
території Червоноармійської сільської ради Вовчанського району
Харківської області, уклали зі СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка
договори оренди цих ділянок.
Посилаючись на те, що СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка не
проводило індексацію вартості земельних ділянок відповідно до
вимог Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та постанови
Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 року № 783
( 783-2000-п ) (783-2000-п)
"Про проведення індексації грошової оцінки земель",
у зв'язку з чим невірно нараховувало орендну плату, позивачі
просили стягнути з відповідача на користь кожного з них по 2 139
грн. 80 коп. орендної плати, 575 грн. 19 коп. втрат від інфляції
та 3 % річних у зв'язку з простроченням виплат - 153 грн. 27 коп.,
усього по 2 868 грн. 26 коп. і 51 грн. судових витрат, а також на
користь ОСОБА_3 - 1 500 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від
3 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Харківської області від 26 вересня 2007 року, позов ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто зі СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка на користь позивачів
по 2 139 грн. 80 коп. орендної плати та 51 грн. судових витрат. У
задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 у частині стягнення сум відповідно до індексу інфляції та
3 % річних на загальну суму 728 грн. 46 коп. кожному, а також
стягнення на користь ОСОБА_3 1 500 грн. витрат на правову допомогу
відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі СТОВ
Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка просить скасувати рішення Вовчанського
районного суду Харківської області від 3 липня 2007 року, ухвалу
апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2007 року та
передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права й
порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка підлягає
частковому задоволенню, а судові рішення в частині задоволення
позовних вимог - скасуванню з ухваленням у цій частині нового
рішення про відмову в позові з таких підстав.
Установлено, що позивачі на підставі державних актів про
право власності на землю є власниками земельних ділянок: ОСОБА_2 -
площею 5,68 га, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 -
площею 5,56 га кожен.
13 травня 2002 року ОСОБА_1, 29 червня 2002 року ОСОБА_2, 10
травня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 28 серпня 2002 року
ОСОБА_5 - орендодавці уклали зі СТОВ Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка -
орендарем договори оренди цих земельних ділянок строком на 4 роки
11 місяців для сільськогосподарського використання.
Згідно з умовами зазначених договорів орендар зобов'язувався
сплачувати орендодавцям орендну плату один раз на рік до 31 грудня
кожного року в розмірі від 1,5 % до 2 % вартості земельних
ділянок, а саме 26 005 грн., яка здійснюється в натуральній формі
(пп. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 договорів).
Установлено, що відповідачем у 2002 - 2006 роках орендна
плата сплачувалась позивачам щорічно в розмірі 1,5 % від
установленої договором вартості земельних ділянок (390 грн.) у
натуральній та грошовій формі.
Задовольняючи вимоги позивачів про стягнення на користь
кожного з них орендної плати в розмірі 2 139 грн. 80 коп., суд
виходив із того, що розрахунок орендної плати в порушення вимог
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та постанови
Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 "Про
проведення індексації грошової оцінки земель" ( 783-2000-п ) (783-2000-п)
здійснювався відповідачем виходячи з вартості земельних ділянок
без урахування індексації її грошової оцінки.
З такими висновками погодився апеляційний суд, залишаючи
рішення суду без змін.
Однак зазначених висновків суди дійшли з порушенням норм
матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Правильно встановивши обставини справи, характер
правовідносин сторін, суд дійшов правильного висновку про те, що
ці правовідносини регулюються нормами Законів України: "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
, "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(у редакції,
яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - травень -
червень 2002 року) і нормами ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963
року) (час укладення договорів).
Однак ним було допущено помилку при застосуванні норм
матеріального права.
Так, власники земельних ділянок мають право передавати
земельну ділянку в оренду (ст. 90 ЗК України).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним
кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, Законом України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
,
законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
).
Згідно зі ст. ст. 12, 14, 19 цього Закону договір оренди
землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до
яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та
порядок внесення і перегляду, індексації передбачаються умовами
договору, які не можуть суперечити законам України) передає
орендареві у володіння і користування земельну ділянку для
господарського використання на обумовлений договором строк.
Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної
плати та інших істотних умов, передбачених ч. 2 ст. 14 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, підписання договору оренди
та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише
за взаємною згодою сторін, у тому числі і в частині розміру
орендної плати (ст. 153 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст.
16, 21, 25 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
).
Оскільки, як правильно встановлено судом, сторонами досягнуто
домовленості щодо орендної плати в розмірі 1,5 % від базової
вартості земельної ділянки, визначеної в договорі, та не
передбачено обов'язку її індексації, слід виходити з умов договору
сторін, який не суперечить Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Вимоги цього Закону стосовно щорічного уточнення грошової
оцінки землі на коефіцієнт індексації відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783
( 783-2000-п ) (783-2000-п)
і встановлення орендної плати в розмірі, не меншому
ніж розмір земельного податку, є обов'язковими для суб'єктів
договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній
або комунальній власності, орендна плата за які централізується на
спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється та використовується
відповідно до цього Закону, і не носять обов'язкового характеру
для угод інших суб'єктів землекористування (ч. 5 ст. 19 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст. ст. 2, 3 глави 6, 7, 8
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
).
Таким чином, ураховуючи, що судами повно та правильно
встановлені обставини справи, характер правовідносин сторін, але
невірно застосовані норми матеріального права, які регулюють дані
правовідносини, відповідно до ст. 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судові рішення в частині задоволення позовних вимог підлягають
скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в
позові.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка
задовольнити частково.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3
липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 26 вересня 2007 року в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та стягнення
із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка на користь позивачів по 2 139 грн. 80
коп. орендної плати та 51 грн. судових витрат скасувати, ухвалити
в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка про стягнення
заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою
відмовити.
У іншій частині рішення Вовчанського районного суду
Харківської області від 3 липня 2007 року та ухвалу апеляційного
суду Харківської області від 26 вересня 2007 року залишити без
змін.
Рішення оскарженню не підлягає
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
В.Й. Косенко