УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Державної податкової інспекції (далі - ДПI) у Дзержинському районі
м. Харкова про встановлення факту знаходження на утриманні та
визнання права власності в порядку спадкування,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2003 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ДПI в
Дзержинському районі м. Харкова про встановлення факту знаходження
на утриманні та визнання права власності в порядку спадкування.
Зазначав, що два роки тому він познайомився з одинокою
жінкою - ОСОБА_2, яка проживала в квартирі АДРЕСА_1, що належала
останній на праві приватної власності.
Позивач був студентом заочного факультету Національної
юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого й мешкав у
гуртожитку. ОСОБА_2 запропонувала йому переїхати до неї проживати,
на що він погодився. Вони стали проживати однією сім'єю. ОСОБА_2
називала його своїм внуком, а він допомагав їй по господарству,
працював на городі. Оскільки він був студентом заочного
факультету, стипендію не отримував, постійного місця роботи не
мав, батьки матеріальної допомоги не надавали, він повністю
знаходився на утриманні ОСОБА_2 Указував, що остання обіцяла
заповісти йому свою квартиру, передала правовстановлюючі документи
на житло, проте несподівано померла IНФОРМАЦIЯ_1. Позивач ще
деякий час проживав у квартирі, але пізніше віддав ключі від
квартири в ЖЕК.
Посилаючись на те, що він більше року знаходився на утриманні
ОСОБА_2 та з підстав ст. 273 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) (1501-06)
, ст. 531 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28
травня 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про
перегляд вищезазначеного рішення суду у зв'язку з нововиявленими
обставинами. У заяві зазначав, що на момент смерті ОСОБА_2 був
непрацездатним, оскільки знаходився на денному стаціонарі в
Міській клінічній лікарні № 31 м. Харкова в період з 31 липня 2002
року до 2 листопада 2002 року, що підтверджується медичним
висновком № 573 від 20 травня 2003 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 серпня
2003 року вищезазначене рішення суду скасовано.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 жовтня
2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Харківської області від 30 січня 2004 року, позов ОСОБА_1
задоволено: встановлено факт знаходження позивача на утриманні
ОСОБА_2, померлої IНФОРМАЦIЯ_1; визнано за ним право власності на
квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального
та процесуального права, і постановити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи факт знаходження
позивача на утриманні померлої ОСОБА_2 і право власності за ним на
квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, суд першої
інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою та
більше року перебував на утриманні ОСОБА_2
Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального
права.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, з
травня 2001 року ОСОБА_1 проживав у квартирі АДРЕСА_1, власником
якої була ОСОБА_2 (а.с. 25).
Згідно зі свідоцтвом про смерть IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
до числа
спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували
на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
У свою чергу до непрацездатних осіб відносяться громадяни,
які в силу свого віку не можуть себе забезпечувати, незалежно від
того, чи отримують вони пенсію чи ні, - жінки 55 років та чоловіки
60 років; за станом здоров'я - інваліди 1, 2, 3 групи; діти віком
до 16 років, а також учні до 18 років.
На порушення вимог ст. ст. 202, 203 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) (1501-06)
суд,
задовольняючи позов, не навів переконливих доводів на
підтвердження своїх висновків.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що
позивач ні до однієї із вищезазначених категорій непрацездатних
осіб не відноситься.
У порушення вимог ст. 40 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) (1501-06)
суд належним
чином цих доводів відповідача не перевірив і в порушення вимог ст.
62 ЦПК УРСР ( 1501-06 ) (1501-06)
суд не дав належної правової оцінки
наявним у справі письмовим доказам.
Указані порушення закону залишились поза увагою суду
апеляційної інстанції.
З огляду на викладене судові рішення не можна визнати
законними та обгрунтованими й вони підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 жовтня
2003 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30
січня 2004 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка