У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Московського
районного управління юстиції м. Харкова, відділу державної
виконавчої служби Фрунзенського районного управління м. Харкова,
третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на майно та
звільнення його з-під арешту за касаційними скаргами ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22
травня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним
позовом. Позивачка зазначала, що 25 лютого 2004 року державним
виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського
районного управління юстиції м. Харкова на виконання виконавчого
листа про стягнення з її чоловіка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь
ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 61 275 грн. на відшкодування
матеріальної та моральної шкоди накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_1, а також на майно, яке знаходиться в цій квартирі.
Посилаючись на те, що квартира та майно в ній належить лише їй на
праві приватної власності, а гараж НОМЕР_1 АГК "Зірка" по вул.
Тимурівців, 54-Б є їх з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю,
позивачка просила визнати за нею право власності на квартиру та
майно, яке знаходиться в ній, зокрема, меблеву стінку
"Карина-298", морозильник "Мінськ-131", морозильник "Стінол" та
"Морозильник" "ЄНИЄМ", 1/2 частку гаража та звільнити зазначене
з-під арешту.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого
2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на
кв. АДРЕСА_1, меблеву стінку "Карина-298", морозильники
"Мінськ-131", "Стінол" та "ЄНИЄМ", які знаходиться в цій квартирі,
а також на 1/2 частку гаража НОМЕР_1 в АГК "Зірка" по вул.
Тимурівців, 54-Б в м. Харкові та звільнено зазначене майно з-під
арешту.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 травня
2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Визнано за
ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку спірної квартири та
звільнено цю частку з-під арешту. В решті рішення залишено без
змін.
В касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, а ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення
позову ОСОБА_1, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають до
задоволення частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
під час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
Ухвалюючи рішення про визнання за позивачкою права власності
на 1\2 частку квартири та про звільнення з-під арешту цієї частки
апеляційний суд вказав, що, як встановлено судом, квартира є
кооперативною, пай сплачено в період перебування ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, відтак, вона належить їм на праві
спільної сумісної власності.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що в 1993 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 припинили шлюбні стосунки і в 2006 році розірвали шлюб.
Після припинення шлюбних стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 добровільно
поділили спільно набуте майно і квартира та майно залишилося
ОСОБА_1 ОСОБА_2 не оспорював права ОСОБА_2 на це майно та визнав
позов. Крім того, як вказав суд першої інстанції, в рахунок
погашення боргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано у власність
належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, у зв'язку з чим виконавче
провадження було припинено. Виходячи із встановленого, суд першої
інстанції відмовив у позові.
Апеляційний суд цих висновків суду першої інстанції не
спростував, до протилежних висновків не дійшов, хоча вони мають
значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасного
висновку про визнання за позивачкою права власності на 1\2 частку
спірної квартири та звільнення її з-під арешту.
Крім того, судом не взято до уваги, що відповідачами в справі
про звільнення майна з-під арешту повинні бути особи, в інтересах
яких накладено арешт на майно, та не залучив до участі у справі як
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Таким чином, судом порушено норми процесуального права, що
призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2
ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування
ухваленого ним рішення та передачі справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого
2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 22
травня 2007 року скасувати та передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін