УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової
репутації, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2001 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ОСОБА_2
та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,
відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що 24 січня 2001 року ОСОБА_2 знаходячись у
Донецькому обласному спеціалізованому будинку дитини, в якому вона
працює логопедом, в усній формі повідомила головному лікарю
будинку, його заступнику, черговому адміністратору, методисту та
голові профспілки про те, що позивачка та члени її сім'ї ведуть
аморальний спосіб життя, позивачка хвора на психічне захворювання
і перебуває на обліку в диспансері, позивачка скоїла крадіжки, а
її син є неповноцінною дитиною. Додатково ОСОБА_2 розповсюдила
серед мешканців с. Яківлівка відомості про те, що позивачка та її
мати - злодійки.
26 червня 2001 року ОСОБА_3, звернувшись до головного лікаря
будинку дитини з письмовою заявою, в якій зазначала, що позивачка
кидала в неї каміння, ображала її нецензурними словами, і просила
розглянути аморальну поведінку ОСОБА_1 на зборах профспілкового
комітету.
16 жовтня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в обласне
управління охорони здоров'я та розповсюдили відомості про те, що
позивачка вибила в їхньому будинку вікна, веде аморальний спосіб
життя, і просили вжити відповідних заходів.
Посилаючись на те, що відповідачки поширили щодо неї
відомості, які не відповідають дійсності, порочать її честь,
гідність і ділову репутацію, позивачка з підстав ст. ст. 7, 440-1
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просила суд зобов'язати відповідачок
спростувати у письмовій формі поширену ними інформацію та стягнути
з них 5 000 грн. моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ясинуватського районного суду Донецької
області від 16 березня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено
частково: зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати в письмовій
формі на адресу Донецького обласного спеціалізованого будинку
дитини та на адресу Донецького обласного управління охорони
здоров'я викладені відомості, що не відповідають дійсності та
порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1; стягнуто з
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 1 000
грн. моральної шкоди та 8 грн. 50 коп. витрат на оплату державного
мита.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 травня
2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове
рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На рішення апеляційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в якій вона просить його скасувати, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права, і
залишити без змін рішення районного суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2001 року
ОСОБА_2, знаходячись в Донецькому обласному спеціалізованому
будинку дитини, в якому позивачка працює логопедом, в усній формі
повідомила головному лікарю будинку, його заступнику, черговому
адміністратору, методисту та голові профспілки про те, що ОСОБА_1
та члени її сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, вона хвора на
психічне захворювання й перебуває на обліку в диспансері,
позивачка скоїла крадіжки, а її син є неповноцінною дитиною.
Додатково ОСОБА_2 розповсюдила серед мешканців с. Яківлівка
відомості про те, що позивачка та її мати - злодійки.
26 червня 2001 року ОСОБА_3 звернулася до головного лікаря
будинку дитини з письмовою заявою, в якій зазначала, що ОСОБА_1
кидала в неї каміння, ображала її нецензурними словами, і просила
розглянути аморальну поведінку ОСОБА_1 на зборах профспілкового
комітету.
16 жовтня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в обласне
управління охорони здоров'я й розповсюдили відомості про те, що
позивачка вибила в їхньому будинку вікна, веде аморальний спосіб
життя і просили вжити відповідні заходи.
З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.
Проте скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи
нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд
виходив із того, що звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністрації
будинку дитини й управління охорони здоров'я не можна розцінювати
як розповсюдження недостовірної інформації щодо позивачки, яка
підлягає спростуванню з підстав ст. 7 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки відповідачки використали своє право, надане ст. 40
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Однак погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ст. 40 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
всі
мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих
органів, що зобов'язані розглянути ці звернення і дати
обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Проте суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив,
чи відноситься Донецький обласний спеціалізований будинок дитини
до вищезазначених органів, а також не з'ясував суть звернень
відповідачок.
Відповідно до ст. 7 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
громадянин або
організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не
відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх
честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх
інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що
вони відповідають дійсності.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28 вересня 1990 року № 7 "Про застосування судами законодавства,
що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій" ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
(з наступними змінами та
доповненнями) при розгляді цивільних справ, порушених у порядку
ст. 7 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суди повинні з'ясовувати, чи поширені
відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать
вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи
відповідають дійсності.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у
пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших
засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах,
листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних
виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б
одній людині.
Встановивши, що відповідачки поширили щодо ОСОБА_1
інформацію, що не відповідає дійсності, порочить її честь,
гідність і ділову репутацію, суд першої інстанції дійшов
обгрунтованого висновку про задоволення її позову.
Безпідставно скасувавши законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в
застосуванні процесуального та матеріального закону.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст..ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 17 травня
2004 року скасувати, а рішення Ясинуватського районного суду
Донецької області від 16 березня 2004 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка