ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ухвалила
Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Цей Закон кардинально змінює всю процедуру реєстрації не тільки суб’єктів
підприємницької діяльності, а й будь-яких юридичних осіб.
Відповідно до нового Закону реєстрацію юридичних осіб i підприємців
здійснюватиме державний реєстратор, який вестиме всі реєстраційні справи
i вноситиме дані до Єдиного державного реєстру юридичних i фізичних
осіб — підприємців. Держреєстратор фактично перебуватиме в підпорядкуванні
органів місцевого самоврядування; при цьому система реєстрації в цілому
відноситиметься до Державного комітету України з питань регуляторної
політики i підприємництва.
Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2004 р.
Текст Закону буде надруковано у безкоштовному додатку до «Вісника».
Закон України від 05.06.2003 р. № 899-IV «Про порядок виділення
в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток
(паїв)».
Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам
земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із
земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам,
сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним
товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими
земельними ділянками.
Крім того, Законом доповнено частину першу ст. 4 «Пільги щодо сплати
державного мита» Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито» пунктом 45 такого змісту: «45) громадяни,
власники земельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості)
земельні ділянки, за посвідчення договорів міни земельних ділянок».
Закон України від 05.06.2003 р. № 906-IV «Про внесення змін до
деяких законів України з питань відкриття та функціонування банківських
рахунків».
Для врегулювання питань відкриття i функціонування банківських рахунків
цей Закон вніс зміни в закони України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
З принципових змін, внесених Законом, слід зазначити, що повідомлення
про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах платник податків
i зборів (обов’язкових платежів) — юридична чи фізична особа — суб’єкт
підприємницької діяльності подає особисто або надсилає на адресу відповідного
органу державної податкової служби, в якому він обліковується як платник
податків i зборів (обов’язкових платежів), з повідомленням про вручення.
Фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про закриття рахунку
платника податків i зборів (обов’язкових платежів) — юридичної чи фізичної
особи — суб’єкта підприємницької діяльності до органу державної податкової
служби, в якому стоїть на обліку платник податків.
Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком платника
податків — суб’єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання
фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу
державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної
податкової служби.
Форма i зміст повідомлень визначаються центральним органом державної
податкової служби України.
Також Законом визначено, що фінансові установи зобов’язані подавати
органам державної податкової служби на їх письмовий запит відомості
про наявність i рух коштів на поточних та вкладних (депозитних) рахунках
платників податків — клієнтів цих установ у порядку, встановленому законом.
Законом переглянуто норми ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» з метою обліку здійснення банками операцій
з відкриття в інших банках не тільки кореспондентських, а й, наприклад,
депозитних (вкладних) рахунків.
Закон набирає чинності з моменту опублікування (опубліковано в газеті
«Урядовий кур’єр» 27.06.2003 р.).
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ видав
постанову від 16.06.2003 р. № 901 «Про внесення змін до Положення
про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти
інтелектуальної власності», якою, зокрема, виклав у новій редакції додаток
до Положення «Про перелік i розміри зборів за дії, пов’язані з охороною
прав на об’єкти інтелектуальної власності».
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ затвердила
наказ від 30.05.2003 р. № 259 «Про затвердження Змін та доповнень
до Порядку направлення органами державної податкової служби України
податкових вимог платникам податків», зареєстрований у Мін’юсті України
17.06.2003 р. за № 488/7809.
Текст наказу буде надруковано у наступному номері «Вісника».
наказ від 30.05.2003 р. № 260 «Про внесення змін до Положення
про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної
податкової служби», зареєстрований у Мін’юсті України 23.06.2003 р.
за № 503/7824, який набирає чинності з 10.07.2003 р.
Текст наказу буде надруковано у наступному номері «Вісника».
наказ від 06.06.2003 р. № 276 «Про внесення змін та доповнень
до Положення про призначення, звільнення та компетенцію податкового
керуючого», зареєстрований у Мін’юсті України 24.06.2003 р. за № 511/7832.
Текст наказу та коментар буде надруковано у наступному номері «Вісника».
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ видало
постанову від 04.06. 2003 р. № 225, зареєстровану в Мін’юсті України
11.06.2003 р. за № 473/7794, якою внесено зміни до Положення про оформлення
та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про
купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків та інших
фінансових установ i порядок їх виконання, затвердженого постановою
Правління Нацбанку України від 05.03.2003 р. № 82 та зареєстрованого
в Мін’юсті України 20.03.2003 р. за № 224/7545.
Зміни внесено відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» та з метою приведення діючого порядку оформлення та подання
клієнтами до уповноважених банків та інших фінансових установ платіжних
доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти
та їх виконання у відповідність до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом».
постанову від 04.06.2003 р. № 227, зареєстровану в Мін’юсті України
11.06.2003 р. за № 475/7796, якою затверджено зміни до Інструкції про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої
постановою Правління Нацбанку України від 29.03.2001 р. № 135 та зареєстрованої
в Мін’юсті України 25.04.2001 р. за № 368/5559.
Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових
та супровідних документів визначається в договорах про розрахунково-касове
обслуговування клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день
його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину
повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статтю
закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути
виконано, або/та розділ/пункт нормативно-правового акта Нацбанку, який
порушено) та зазначити дату його повернення (засвідчується підписами
відповідального виконавця i працівника, на якого покладено функції контролера,
та відбитком штампа банку).
Якщо на вимогу банку клієнт не надасть документи i відомості, потрібні
для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисно
подасть неправдиві відомості про себе, то банк повертає йому платіжне
доручення без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення у
день надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину
повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на ст.
64 Закону України «Про банки i банківську діяльність» та на відповідний
пункт Інструкції) та зазначити дату його повернення (засвідчується підписами
відповідального виконавця i працівника, на якого покладено функції контролера,
та відбитком штампа банку).
Якщо банк відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією,
яка містить ознаки операції, що підлягає фінансовому моніторингу, то
таке платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання. Банк,
повертаючи таке платіжне доручення у день надходження, має зробити на
його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання
(з обов’язковим посиланням на частину другу ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом» та на відповідний пункт Інструкції) та зазначити дату
його повернення (засвідчується підписами відповідального виконавця,
відповідального працівника, який приймає рішення щодо віднесення операції
клієнта до операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, та відбитком
штампа банку).
ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
наказом від 30.05.2003 р. № 905, зареєстрованим у Мін’юсті України
від 24.06.2003 р. за № 509/7830, вніс зміни до Порядку повернення орендованих
цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення
дії або розірвання договору оренди.
Наказом встановлено, що у разі відсутності згоди органу управління відповідним
державним майном на прийняття майна до сфери свого управління орендодавець
за поданням зазначеного органу може прийняти інше рішення щодо подальшого
використання або приватизації цього майна у порядку, визначеному чинним
законодавством.
До моменту підписання акта приймання-передачі майна, що було в оренді,
його балансоутримувач відповідає за належне утримання i збереження майна.
Наказ також поширив повну майнову відповідальність за зобов’язаннями,
які виникли у зв’язку з орендою держмайна за період до припинення або
розірвання договору оренди, на всіх орендарів цілісного майнового комплексу
держпідприємства.
Наказ набирає чинності з 05.07.2003 р.