У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, Комітету
комунальної власності Дніпропетровської міської ради, треті особи
ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу нежитлових
приміщень недійсним, за касаційними скаргами Комітету комунальної
власності Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_3 на рішення
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2006
року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3.,
Дніпропетровської міської ради, Комітету комунальної власності
Дніпропетровської міської ради (далі - Комітет комунальної
власності) про визнання договору купівлі-продажу нежитлових
приміщень недійсним.
Зазначали, що ОСОБА_1. є власницею квартири НОМЕР_1, а
ОСОБА_2. - власницею квартири № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.
Нежитлові приміщення №№ НОМЕР_2 у підвалі їх будинку були
передані у власність ОСОБА_3. на підставі укладеного 26.09.2002 р.
між нею та Комітетом комунальної власності договору
купівлі-продажу цих приміщень.
Проте допоміжні приміщення будинку належать на праві
власності власникам квартир будинку, оскільки їх повинно бути
передано безоплатно в сумісну власність громадян одночасно з
приватизацією квартир. Тому і право продажу цих приміщень належить
власникам приватизованих квартир. Однак продавцем у спірному
договорі виступив тільки Комітет комунальної власності, в зв'язку
з чим вважали свої права порушеними та просили суд визнати спірний
договір недійсним.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 14.11.2005 р. у позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від
29.03.2006 р. рішення місцевого суду скасовано й ухвалено нове
рішення про задоволення позову.
В обгрунтування касаційних скарг Комітет комунальної
власності та ОСОБА_3. посилаються на неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального та порушення норм
процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про
скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення
суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачки ОСОБА_1. та
ОСОБА_2. є власницями квартир №НОМЕР_1, АДРЕСА_1 в м.
Дніпропетровську.
Згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2002 р., укладеного
між Комітетом комунальної власності та ОСОБА_3., остання купила в
підвалі цього житлового будинку нежитлові приміщення 1-5 і
1-2 загальною площею 59,8 кв.м.
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що ці
нежитлові приміщення не являлись допоміжними приміщеннями будинку,
відносились до комунальної власності міста, а тому були відчужені
Комітетом комунальної власності з дотриманням вимог закону.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення
про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що договір
купівлі-продажу від 26.09.2002 р. не відповідає вимогам закону,
оскільки приміщення, які стали предметом купівлі-продажу, фактично
були нежитловими, а тому перебували у спільній сумісній власності
власників квартир цього будинку й не могли бути відчужені без їх
участі.
Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна
з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію
державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
- власники квартир
багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних
приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього
благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах,
пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території
відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні
приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у
власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не
підлягають.
При ухваленні нового рішення апеляційний суд виходив з того,
що спірні приміщення до 1977 року були жилими квартирами, але
постановою надзвичайної комісії Бабушкінського райвиконкому м.
Дніпропетровська від 29.07.1977 р. були визнані непридатними для
проживання внаслідок повені, що мала місце 28.07.1977 р. (а.с.
83).
Рішенням Бабушкінського райвиконкому м. Дніпропетровська за
№ НОМЕР_3. мешканці цих квартир були відселені, а на керівника
районного житлового управління було покладено обов'язок привести
аварійні квартири в нежитловий стан (а.с. 81-82).
Вподальшому була проведена інвентаризація цих приміщень як
нежитлових з оформленням 3.06.2002 р. свідоцтва про право
власності на ці приміщення на ім'я територіальної громади м.
Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (а.с. 34).
За таких фактичних обставин справи, місцевий суд дійшов
правильного й обгрунтованого висновку про те, що положення Закону
України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
на спірні правовідносини не поширюється, оскільки спірні
приміщення не відносились до допоміжних приміщень житлового
будинку, а являлись окремими нежитловими приміщеннями, що були
розташовані в будинку й належали до комунальної власності міста.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції з дотриманням ст.
213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
правильно визначив характер спірних
правовідносин і дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності
правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд помилково скасував рішення місцевого суду,
дійшовши необгрунтованого висновку про те, що спірні приміщення є
допоміжними приміщеннями будинку.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з
підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги Комітету комунальної власності
Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29
березня 2006 року скасувати, а рішення Бабушкінського районного
суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2005 року залишити в
силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України:
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк