У х в а л а
іменем україни
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання належним її покупцем, визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_6 - на рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 липня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що в серпні 2002 року він вирішив купити для себе квартиру, підшукав відповідний варіант, а саме квартиру АДРЕСА_1, яку продавала ОСОБА_3. Позивач позичив гроші для придбання цієї квартири. Здійснення угоди в нотаріальній конторі було призначено на 13 вересня 2002 року. Оскільки в цей день ОСОБА_1 повинен був терміново виїхати у відрядження, тому попросив ОСОБА_2 оформити договір на своє ім'я з подальшим переоформленням угоди на ім'я позивача. Договір був оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, але потім ОСОБА_2 відмовився від переоформлення права власності на квартиру на ім'я ОСОБА_1. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 8 липня 2005 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_6 - ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір не є удаваним, позивач був присутній при здійсненні спірної угоди в нотаріальній конторі й не ставив питання про оформлення квартири на своє ім'я.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він зроблений без повного з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Як установлено судом першої інстанції, 13 вересня 2002 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, яка на момент укладення договору була в зареєстрованому шлюбі з позивачем.
Досліджені в судовому засіданні показання свідків а також письмові докази (попередній договір на купівлю спірної квартири від 21 серпня 2002 року, підписаний ОСОБА_4 (а. с. 27); розписка від 10 вересня 2002 року, що видана ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 про отримання від останнього грошей у сумі 17000 грн. як оплату за спірну квартиру (а. с. 29); договори позики, укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, на суму 21 000 грн. та 220 000 грн. і розписки про отримання зазначених сум (а.с. 72-75) свідчать про те, що фактичним покупцем та власником квартири є позивач. Крім того, у судовому засіданні 21 травня 2004 року ОСОБА_1 було надано оригінали накладних на придбання будматеріалів для ремонту квартири на загальну суму більш ніж 200 000 грн. Позивач виступав замовником робіт з водопостачання, опалення та каналізації, оплачував і приймав виконані роботи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно визнати належним покупцем за договором купівлі-продажу спірної квартири. Рішення цього суду в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи й було скасоване судом апеляційної інстанції помилково.
Разом з тим рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки в порушення ст.ст. 159, 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) це питання з достатньою повнотою не з'ясовано.
Суд не з'ясував і не мотивував, на підставі яких доказів він дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право власності на всю спірну квартиру.
Керуючись статтями 338, 339, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 липня 2005 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2005 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П. Пшонка
Судді:
Н.П. Лященко
М.В. Патрюк Ю.В. Прокопчук Ю.Г. Тітов