У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     6 грудня 2006 року  м. Київ
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого
     Гнатенка А.В.,
     суддів:
     Барсукової В.М., Григор'євої Л.I.,-
     розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні  справу  за
позовом ОСОБА_1в своїх інтересах  та  в  інтересах  неповнолітньої
ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності на  частину
будинку в  порядку  спадкування  та  визнання  недійсним  договору
дарування; зустрічними позовами ОСОБА_3  до  приватного  нотаріуса
ОСОБА_5,   ОСОБА_6,   ОСОБА_4про   визнання   недійсним   договору
дарування, ОСОБА_3  до  ОСОБА_6,  ОСОБА_4про  розподіл  спадкового
майна та позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_3  про  визнання  права
власності на частину будинку, за касаційними  скаргами  ОСОБА_3  і
ОСОБА_7 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від   24
листопада 2004 року, ухвалу цього ж суду від 31 січня 2005 року та
ухвалу   колегії  суддів  судової  палати  у   цивільних   справах
апеляційного суду м. Києва від 12  квітня  2005  року;  касаційною
скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 11 січня 2006 року та ухвалу  колегії суддів  судової
палати у цивільних справах апеляційного  суду  м.  Києва  від   10
квітня 2006 року,
                      в с т а н о в и л а :
     Рішенням  Голосіївського  районного  суду  м.  Києва  від  24
листопада   2004   року   позов   ОСОБА_1   задоволено   частково.
Постановлено: визнати недійсним  договір  дарування  29/50  частин
жилого будинку і  гаража  під  літерою  "Г",  які  розташовані  по
АДРЕСА_1 у м. Києві, укладений 29 січня 2000  року  між  ОСОБА_3та
ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрований
за  НОМЕР_1;  визнати  за  ОСОБА_1  як  дружиною  померлого  право
власності на 1/2 частину другого  поверху  указаного  будинку,  що
складає  31 525 гривень 50 копійок, 1/2 частину гаража під літерою
"Г", що складає  17  013  гривень,  та  1/2  частину  транспортних
засобів, що складає 26 4387 гривень    14  копійок,  а  всього  на
майно вартістю 74 976 гривень 14 копійок; визнати за ОСОБА_1 та її
неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 право власності на спадкове майно по
1/16 частині будинку, що складає 7 881 гривню 38 копійок,  по  1/8
частину гаража під  літерою  "Г",  що  складає  4  252  гривні  25
копійок, по 1/8 частині транспортних засобів,  що  складає  6  609
гривень 54 копійки, що на кожну з них у загальному становить по 18
744 гривні 17 копійок; виділити  ОСОБА_6 та її неповнолітній дочці
ОСОБА_2 другий поверх указаного  будинку,  загальною  площею  97,1
кв.м., вартістю 63 051 гривню, що  складає  1/2  частину  будинку,
гараж  під літерою "Г", вартістю 10  674  гривні,  автомобіль  ГАЗ
330021, державний номер НОМЕР_2, 2000 року  випуску,  вартістю  10
674 гривні, автомобіль БМВ-525 ТД, державний номер  НОМЕР_3,  1995
року випуску, вартістю 25 789 гривень 80  копійок.  У  задоволенні
решти вимог відмовлено.
     У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_4
про визнання недійсним  договору  дарування  29/50  частин  жилого
будинку і гаража під літерою "Г", які розташовані  по  АДРЕСА_1  у 
м. Києві, укладеного 29 січня 2000  року  між  ОСОБА_3та  ОСОБА_8,
посвідчений  приватним  нотаріусом  ОСОБА_5  і  зареєстрований  за
НОМЕР_1, внаслідок обману та погроз відмовлено.
     Зустрічний позов ОСОБА_3 до  ОСОБА_1,  ОСОБА_4  про  розподіл
спадкового майна задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_3 право
власності  на  1/8  частину  транспортних  засобів,  1/4   частину
статутного фонду ТОВ "Корт", що складає 468 гривень 75 копійок, та
з урахуванням її частки в спадковому майні в сумі 5 582 гривні, що
в загальному становить  6 050 гривень 75 копійок,  виділити  їй  у
натурі автомобіль Москвич-214122, державний  номер  НОМЕР_4,  1999
року випуску, вартістю 6 413 гривень  11 копійок.
     У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_3  про
визнання права власності на частину будинку відмовлено.
     Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300 гривень  витрат  за
проведення автотоварознавчої експертизи.
     Ухвалою цього ж суду від 31 січня 2005 року виправлено описки
в описовій частині загаданого рішення.
     Ухвалою колегії суддів судової  палати  у  цивільних  справах
апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2005 року вказані рішення
та ухвала місцевого суду залишено без зміни.
     Додатковим рішенням Голосіївського районного  суду  м.  Києва
від  11 січня 2006 року,  залишеним  без  зміни  ухвалою   колегії
суддів судової палати у цивільних  справах  апеляційного  суду  м.
Києва від 10 квітня 2006 року, за ОСОБА_1 визнано право  власності
на 7/16 частин будинку та 7/8 частин гаража під літерою "Г"  після
померлого ОСОБА_8; за ОСОБА_2  визнано  право  власності  на  1/16
частину будинку та  1/8  частину  гаража  під  літерою  "Г"  після
померлого ОСОБА_8.
     ОСОБА_7 і ОСОБА_3 звернулися до Верховного  Суду  України  із
касаційною скаргою, в якій просять скасувати  постановлені  судові
рішення й  направити  справу  на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції, посилаючись  на  порушення  судом  норм  процесуального
права та неправильне застосування норм матеріального права.
     Касаційні  скарги  не  підлягають  задоволенню   виходячи   з
наступного.
     Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         підставами
касаційного  оскарження  є  неправильне  застосування  судом  норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.
     Згідно з  правилами  ст.  335  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної  інстанції  перевіряє  законність   і   обгрунтованість
постановлених судових рішень в межах позовних вимог,  заявлених  у
суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
     Оскільки  доводи  касаційної  скарги  не  дають  підстав  для
висновку, що при розгляді справи  судом  допущено  порушення  норм
матеріального або процесуального  права,  які  передбачені  ст.ст.
338 - 341 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          як  підстави  для  скасування
рішень, колегія суддів вважає  за  необхідне  відхилити  касаційну
скаргу.
     Керуючись ст.ст.  332,  336,  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України
                        у х в а л и л а :
     Касаційні скарги ОСОБА_7 і ОСОБА_3 відхилити,  а  оскаржувані
судові рішення залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
     Головуючий 
     А.В. Гнатенко 
     Судді:
     В.М. Барсукова
     Л.I. Григор'єва