Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у Дзержинському районі м. Харкова за касаційною скаргою
ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Харківської області від 14
липня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
В січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України у Дзержинському районі м. Харкова про відшкодування
моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях,
перенесених у зв"язку з трудовим каліцтвом. Позивач зазначав, що 8
травня 2001 року в результаті вибуху та пожежі отримав травми та
опіки, йому встановлено 80 % втрати працездатності та інвалідність
1-ї групи. Відповідачем проведено страхові виплати в повному
обсязі, однак у виплаті відшкодування моральної шкоди йому
відмовлено, у зв"язку з чим позивач просив стягнути на його
користь з Фонду 97 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 квітня
2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Дзержинському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 75 000 грн. на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 липня
2004 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено
нове, яким в позові відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на його необгрунтованість та порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, який
був чинним на час розгляду судом спору, рішення повинно бути
законним і обгрунтованим.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови "Про
судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз"яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове
про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що сам по
собі факт настання страхового випадку не є підставою для
відшкодування моральної шкоди, оскільки нещасний випадок на
виробництві з позивачем стався через порушення правил техніки
безпеки самим позивачем, за відсутності порушень працедавцем умов
праці, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
є
обов"язковою умовою відшкодування власником або уповноваженим ним
органом моральної шкоди працівнику.
Однак, погодитися з таким висновком не можна.
Так, позивач, як застрахований від нещасного випадку на
виробництві, просив стягнути з Фонду страхову виплату за моральну
шкоду у зв"язку з настанням страхового випадку. Підстави та
порядок проведення Фондом такої страхової виплати регулюється
Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Ст. 37 зазначеного Закону містить виключний перелік підстав для
відмови Фондом у страхових виплатах, однією з яких є навмисні дії
потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового
випадку. Такого судом не встановлено, а саме по собі порушення
позивачем правил техніки безпеки, що відповідно до акту про
нещасний випадок на виробництві (а.с. 6-8) стало однією з причин
настання страхового випадку, не є підставою для відмови йому у
страховій виплаті за моральну шкоду.
Ст. 237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, яку при вирішенні спору
застосував апеляційний суд, регулює порядок відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику
і не поширюється на спірні правовідносини.
Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано рішення
суду першої інстанції в частині відшкодування позивачу моральної
шкоди, що ухвалене згідно із законом, а тому рішення суду
апеляційної інстанції слід скасувати та в цій частині залишити в
силі рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, з резолютивної частини рішення суду першої
інстанції слід виключити вказівку про стягнення з відділення
виконавчої дирекції Фонду державного мита, оскільки на підставі п.
34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"
( 7-93 ) (7-93)
органи Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України
звільнені від сплати державного мита, частково змінивши таким
чином рішення.
Керуючись ст.ст. 336, 339, 341, 344 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 липня
2004 року скасувати.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 7 квітня
2004 року частково змінити, виключивши з його резолютивної частини
вказівку про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у Дзержинському районі м. Харкова
державного мита. В решті рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г.Ярема
Судді: Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк
Ю.Л.Сенін