У Х В А Л А
 
                          іменем україни
 
     25 жовтня 2006 року м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
 
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого
 
     Гнатенка А.В.,
 
     суддів:
 
     Барсукової В.М., Балюка М.I.,
 
     Григор'євої Л.I., Гуменюка В.I., -
 
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ будинку  та  земельної  ділянки;  за  зустрічним
позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1  про  поділ  будинку  та  встановлення
порядку користування земельною ділянкою,
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     У червні 2001 року ОСОБА_1, звернувшись до  суду  з  указаним
позовом, зазначав, що спірний двоповерховий АДРЕСА_1  у  м.  Києві
був побудований його батьками в 1953 році; за  життя  батьків  був
поділений на дві окремі квартири на  кожному  поверсі  з  окремими
входами.
 
     Після смерті матері будинок і  земельна  ділянка  перейшли  в
порядку спадкування до ОСОБА_1 та його брата - ОСОБА_3  -  по  1/2
частині  кожному.   Останній   разом   із   дружиною,   дочкою   -
відповідачкою ОСОБА_2 - та онукою проживав у квартирі  на  першому
поверсі, а позивач - на другому поверсі.
 
     У 1996 році ОСОБА_3 подарував 1/2  частину  будинку  ОСОБА_2,
після чого між відповідачкою та позивачем стали виникати конфлікти
щодо користування будинком і земельною ділянкою.
 
     Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив поділити будинок  та
земельну ділянку в натурі відповідно до часток  сторін,  виділивши
йому в користування другий поверх будинку з  входом  через  перший
поверх, а відповідачці - перший поверх.
 
     У березні 2002 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну  позовну
заяву, в якій просила виділити в натурі  належну  їй  1/2  частину
будинку, оскільки на першому поверсі розташовано дві жилі кімнати,
а на другому поверсі - три.
 
     Крім того, просила встановити порядок користування  земельною
ділянкою.
 
     Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня
2003 року позов ОСОБА_1 та  зустрічний  позов  ОСОБА_2  задоволено
частково.
 
     Виділено ОСОБА_2 такі приміщення: 1-1 площею 14,5  кв.м;  1-2
площею 13,3 кв.м; 1-3 площею 14,2 кв.м; 1-4 площею 12,9 кв.м;  1-5
площею 0,9 кв.м; 1-6 площею 2,8  кв.м;  1-7  площею  4  кв.м;  1-8
площею 17,9 кв.м; 2-7 площею 5 кв.м; 2-8 площею 16,6 кв.м; частину
приміщення 2-5 площею 3,9 кв.м.
 
     Виділено ОСОБА_1 такі приміщення: 1  площею  12,4  кв.м;  1-9
площею 6,8 кв.м; 1-10 площею 12,4 кв.м; 2-2 площею  1  кв.м;  2-10
площею 0,7 кв.м; 2-3 площею 2,8 кв.м; 2-1  площею  8,1  кв.м;  2-4
площею 12 кв.м; 2-6  площею  28,8  кв.м;  2-9  площею  11,7  кв.м;
частину приміщення 2-5 площею 4,3 кв.м.
 
     Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування  земельні  ділянки
площею по 878 кв.м кожному, а земельну  ділянку  площею  106  кв.м
залишено в спільному користуванні.
 
     Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки,  що  прилягають
до дольових частин  будинку,  і  ділянку  під  приміщенням  жилого
будинку.
 
     Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2005  року
зазначене судове рішення в частині поділу будинку  й  встановлення
порядку користування земельною ділянкою скасовано та в цій частині
ухвалено нове рішення, яким виділено ОСОБА_1 такі приміщення:  1-1
площею 14,5 кв.м; 1-3 площею 14,2 кв.м; 1-9 площею 6,8 кв.м;  1-10
площею 12,4 кв.м; 2-1 площею 8,1 кв.м;  2-2  площею  1  кв.м;  2-3
площею 2,8 кв.м; 2-4 площею 12 кв.м; 2-8  площею  16,6  кв.м;  2-9
площею 11,7 кв.м; 2-10 площею 0,7 кв.м; 1/2 частину  господарських
будівель та споруд - усього на суму 106190 грн. 20 коп.;
 
     виділено ОСОБА_2 такі приміщення: 1  площею  12,4  кв.м;  1-2
площею 13,3 кв.м; 1-4 площею 12,9 кв.м; 1-5 площею 0,9  кв.м;  1-6
площею 2,8 кв.м; 1-7 площею 4 кв.м;  1-8  площею  17,9  кв.м;  2-5
площею 8,2 кв.м; 2-6 площею 28,8 кв.м;  2-7  площею  5  кв.м;  1/2
частину господарських будівель та споруд - усього на  суму  135732
грн. 90 коп.;
 
     горище залишено в спільному користуванні;
 
     стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14771 грн.  35  коп.  у
рахунок компенсації;
 
     для облаштування двох ізольованих квартир зобов'язано ОСОБА_2
та ОСОБА_1 виконати будівельні роботи;
 
     встановлено порядок користування земельною ділянкою згідно  з
варіантом № 4 висновку судово-будівельної експертизи від 9 вересня
2002 року;
 
     виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування  земельні  ділянки
площею по 896 кв.м кожному, а земельну  ділянку  площею  70  кв.м.
залишено в спільному користуванні;
 
     виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки,  що  прилягають
до дольових частин  будинку,  і  ділянку  під  приміщенням  жилого
будинку.
 
     У решті - рішення залишено без зміни.
 
     У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені  судові
рішення  скасувати,   посилаючись   на   порушення   судами   норм
матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Відповідно до вимог  ст.  337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу,  якщо  визнає,  що
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
 
     Не може  бути  скасоване  правильне  по  суті  і  справедливе
рішення з одних лише формальних міркувань.
 
     Згідно зі ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          під  час  розгляду
справи в касаційному порядку  суд  перевіряє  в  межах  касаційної
скарги правильність  застосування  судом  першої  або  апеляційної
інстанції норм матеріального чи процесуального  права  і  не  може
встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини,  що  не   були
встановлені в рішенні чи відкинуті  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність або  недостовірність  того  чи  іншого  доказу,  про
перевагу одних доказів над іншими.
 
     Скасовуючи рішення районного суду й приймаючи  нове  рішення,
апеляційний суд виходив із того, що сторони мають рівне  право  як
на  будинок  та  господарські  будівлі,  так  і  на   користування
земельною ділянкою, а тому прийняв 4 варіант поділу будинку,  який
запропоновано   судовою   будівельно-технічною   експертизою,   як
найбільш  рівноцінний.  Колегія  суддів   погоджується   з   таким
висновком і підстав для скасування рішення  апеляційного  суду  не
вбачає.
 
     Доводи ОСОБА_1 щодо виділення йому повністю  другого  поверху
будинку були  предметом  дослідження  й  оцінки  суду  апеляційної
інстанції.
 
     Керуючись ст. 336 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                         у х в а л и л а:
 
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення
апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2005 року - без змін.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.
 
 
 
     Головуючий
 
 
 
     А.В. Гнатенко
 
     Судді:
 
 
 
     В.М. Барсукова
 
 
 
     М.I. Балюк
 
 
 
     Л.I. Григор'єва
 
 
 
     В.I. Гуменюк