КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
26.01.2006
(Витяг)
У жовтні 2004 р. А.К. і товариство з обмеженою
відповідальністю "Єурал Транс Газ" (далі - ТОВ "Єурал Транс Газ")
звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Глобал Юкрейн" (далі - ТОВ "Глобал Юкрейн"), Є.
про захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування
моральної шкоди,
обґрунтовуючи вимоги тим, що в інтернет-виданні
"Украина криминальная" (далі - інтернет-видання), власником якого
на час поширення інформації був Є., а провайдером - ТОВ "Глобал
Юкрейн", була розміщена стаття "Нефтегаз Украины: Исследование
финансовой коррупции. Часть 2" (далі - стаття). На думку
позивачів, у статті містилася інформація, що не відповідає
дійсності й порушує законні права та охоронювані законом інтереси
А.К. і ТОВ "Єурал Транс Газ". Незважаючи на неодноразові звернення
представника позивачів до Є., конфлікт не було врегульовано.
Пославшись на ці обставини, вони просили задовольнити позов.
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 28 лютого
2005 р. позов задовольнив частково: інформацію, викладену в
статті, що була поширена 18 серпня 2003 р. в інтернет-виданні,
визнано такою, що не відповідає дійсності. Зобов'язано Є. за
власний рахунок спростувати на сайті http://www.cripo.com.ua і в
газеті "Урядовий кур'єр" цю недостовірну інформацію. Постановлено
також стягнути з Є. на користь А.К. і ТОВ "Єурал Транс Газ" по
25 тис. грн кожному на відшкодування моральної шкоди. У
задоволенні позову А.К. і ТОВ "Єурал Транс Газ" до ТОВ "Глобал
Юкрейн" відмовлено.
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 3 червня 2005 р.
рішення районного суду скасував в частині зобов'язання Є.
спростувати в газеті "Урядовий кур'єр" недостовірну інформацію,
використану в статті, що була розміщена в інтернет-виданні, і в
задоволенні позову в цій частині відмовив. У решті - рішення суду
першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі Є. порушив питання про скасування
постановлених у справі судових рішень і ухвалення нового рішення -
про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це порушенням
судами норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
У ст. 7 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
зазначено, що громадянин
вправі вимагати в суду спростування відомостей, що не відповідають
дійсності або викладені неправдиво, які порочать його честь,
гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди його інтересам,
якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони
відповідають дійсності, а також відшкодування майнової та
моральної шкоди.
Суд першої інстанції відповідно до вимог статей 10, 210, 212,
213 ЦПК 2004 р. ( 1618-15 ) (1618-15)
зобов'язаний був вжити передбачених
законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування
зазначених у ст. 7 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
обставин: роз'яснити
особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки і
сприяти у здійсненні цих прав; перевірити й оцінити поряд з іншими
доказами пояснення сторін, обґрунтовуючи рішення відповідними
доказами, дослідженими в судовому засіданні, навести доводи, на
підставі яких ті чи інші докази були відхилені.
Згідно з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій
відомості, викладені в статті, визнані такими, що не відповідають
дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію А.К. і
ТОВ "Єурал Транс Газ".
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що
відповідна інформація про позивачів була вже розміщена на сайті
радіо "Вільна Європа" радіо "Свобода". Автором статті є аналітик
радіо "Свобода" К., тому вини ТОВ "Глобал Юкрейн" і Є. у поширенні
недостовірної інформації немає.
На порушення вимог ЦПК 2004 р. ( 1618-15 ) (1618-15)
суд цих обставин
належним чином не перевірив.
Відповідно до ст. 42 Закону від 16 листопада 1992 р.
N 2782-XII ( 2782-12 ) (2782-12)
"Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні" на засоби масової інформації та журналістів не
може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну (немайнову)
шкоду за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають
дійсності, якщо останні містяться в офіційних повідомленнях чи
були одержані від інформаційних агентств, прес-служб державних
органів, організацій або об'єднань громадян.
З наявного в матеріалах справи листа заступника директора
Української служби радіо "Свобода" вбачається, що стаття дійсно
була підготовлена до публікації журналістом К. і розміщена на
сайті радіо "Вільна Європа" радіо "Свобода".
Крім того, в інтернет-виданні розміщено спеціальне
застереження, що автором статті є саме К., а не відповідач Є.
У ст. 17 Закону від 23 вересня 1997 р. N 540/97-ВР
( 540/97-ВР ) (540/97-ВР)
"Про державну підтримку засобів масової інформації
та соціальний захист журналістів" передбачено, що моральна
(немайнова) шкода, заподіяна поширенням неправдивої інформації,
компенсується лише в тому випадку, коли мав місце умисел
журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Районний
суд не перевірив наявність такого умислу.
До вимог про спростування недостовірної інформації відповідно
до п. 2 ч. 2 ст. 258, ст. 277 ЦК 2003 р. ( 435-15 ) (435-15)
(ч. 3 ст. 7 ЦК
1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується позовна давність в один рік. У
ч. 4 ст. 267 ЦК 2003 р. (ст. 80 ЦК 1963 р.) встановлено, що
закінчення строку позовної давності, про застосування якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні
позову.
Із матеріалів справи вбачається, що позов подано до суду
після закінчення строку позовної давності. Суд першої інстанції,
поновлюючи цей строк, у мотивувальній частині рішення зазначив, що
позивачі пропустили строк з поважних причин.
Проте зі змісту заяви А.К. і ТОВ "Єурал Транс Газ" про
поновлення строку позовної давності не вбачається поважних причин,
які б перешкоджали своєчасно подати позов до суду. Що ж до їх
наміру вирішити спір у позасудовому порядку, то ця дія не може
сама по собі вважатися поважною причиною пропущення строку
позовної давності.
Заперечення відповідача про відсутність поважних причин
пропущення строку позовної давності районний суд належним чином не
перевірив.
Крім того, у резолютивній частині рішення не зазначено, що
суд визнає поважною причину пропущення строку позовної давності й
що порушене право позивачів підлягає захисту.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 338 ЦПК 2004 р.
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу Є. задовольнила частково:
рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2005 р.
та рішення Апеляційного суду м. Києва від 3 червня 2005 р.
скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої
інстанції.