Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Завгородньої І.М., ПоповичО.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у липні 2015 року між ним та ОСОБА_5 була досягнута усна домовленість щодо виготовлення останнім вагонки дерев'яної розміром 4,5x16x9 та обрізної соснової дошки розміром 4,5x20x15. Відповідно до цієї домовленості вартість 1 кв. м вагонки дерев'яної становила 80 грн, а вартість 1 куб. м обрізної соснової дошки становила 1 350 грн. Позивач зазначав, що на підставі вищевказаних усних домовленостей, він передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 100 000 грн передоплати за виготовлення вагонки дерев'яної та 20 000 грн за виготовлення обрізної соснової дошки, що підтверджується відповідними розписками. На порушення домовленості відповідач зобов'язання не виконав, товар не виготовив та не надав, ухиляється від повернення коштів.

29 січня 2016 року на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом вимогу про повернення грошових коштів у сумі 120 000 грн, але вимогу не було виконано.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ Про судоустрій і статус суддів (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення однією із сторін зобов'язання, друга сторона договору має право ставити питання про розірвання договору, та лише після цього звертатися з вимогою про стягнення грошових коштів, отриманих за зазначеним договором.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК, встановивши, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, в той же час, з наданих позивачем розписок не вбачається, в який саме термін ОСОБА_5 повинен був передати дерев'яні вироби, доказів з цього приводу суду не надав, також, позивачем не надано доказів того, у який строк відповідач повинен був виконати договір (передати дерев'яні вироби), враховуючи те, що ОСОБА_4 поставив питання про стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів, проте питання про припинення договору та відповідного відшкодування у зв'язку з таким припиненням чи інших вимог позивачем так і не було заявлено, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки договір між сторонами фактично є таким, що не припинив свою дію, а позивач не звертався з вимогами про розірвання договору у зв'язку з його невиконанням іншою стороною його умов, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.