розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Житлово-експлуатаційна контора-5 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом до комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Житлово-експлуатаційна контора-5 (далі - КП ЖЕК-5), мотивуючи тим, що 23 липня 2013 року вона була прийнято на роботу до КПЖЕК-5 на посаду двірника КП ЖЕК-5. Наказом директора підприємства від 14 квітня 2015 року її було звільнено з роботи з 11 квітня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважала своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки до виконання своїх трудових обов'язків вона завжди ставилася сумлінно, заходи дисциплінарного стягнення за час роботи на посаді двірника майже два роки до неї не застосовувалися.

Ураховуючи наведене, позивач просила скасувати наказ КП ЖЕК-5 від 14 квітня 2015 року про її звільнення з роботи з посади двірника на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити її на роботі на даній посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із неналежного виконання позивачем без поважних причин своїх трудових обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства та робочими інструкціями, а також, з урахуванням того, що після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання нею трудових обов'язків позивачем знову було скоєно дисциплінарне правопорушення. Суд вважав, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що наказом виконуючого обов'язки директора КП ЖЕК-5 від 23 липня 2013 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу на посаду двірника.

Також за сумісництвом ОСОБА_4 виконувала обов'язки прибиральниці.

При прийнятті на роботу ОСОБА_4 ознайомлено з Правилами внутрішнього трудового розпорядку КП ЖЕК-5 та робочими інструкціями двірника і прибиральника цього підприємства під підпис.

Наказом директора КП ЖЕК-5 від 23 березня 2015 року двірнику ОСОБА_4 оголошено догану за порушення трудової дисципліни за недобросовісне виконання своїх обов'язків відповідно до робочої інструкції. Цим же наказом ОСОБА_4 попереджено про те, що при повторному виявленні подібних порушень до неї будуть прийняті більш суворі заходи дисциплінарного впливу.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що на підставі неодноразових скарг мешканців будинків, 20 березня 2015 року робочою комісією була проведена перевірка виконання робочої інструкції двірником ОСОБА_4, яка обслуговує житлові будинки № 5 і № 7 по вулиці Гагаріна у місті Бровари, у ході якої виявлено, що на прибудинкових територіях будинків листя не прибрано, територія прибрана неякісно, миття під'їздів незадовільне.

Від надання письмових пояснень щодо незадовільного стану прибудинкових територій та під'їздів ОСОБА_4 відмовилася.

Згідно з актом від 24 березня 2015 року від ознайомлення під розписку з наказом про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани ОСОБА_4 відмовилася.

Наказом директора КП ЖЕК-5 від 14 квітня 2015 року двірника ОСОБА_4 звільнено з роботи з 11 квітня 2015 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором на підставі, передбаченій п. 3 ст. 40 КЗпП.

Того ж дня, 14 квітня 2015 року, позивачу видано трудову книжку.

Пред'являючи позов, ОСОБА_4 посилалась на незаконність звільнення з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

За змістом ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

У п. 22 та 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (v0009700-92) Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Установлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року, у цивільній справі № 361/4177/15-ц ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову до

КП ЖЕК-5 про скасування наказу директора КП ЖЕК-5 від 23 березня 2015 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2016 року наведені судові рішення залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що 23 березня 2015 року ОСОБА_4 за неналежне виконання нею покладених посадовими інструкціями трудових обов'язків обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Вказані обставини в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиційними для вирішення даного спору щодо поновлення на роботі звільненого за п. 3 ст. 40 КЗпП України працівника.

З моменту накладення дисциплінарного стягнення, позивач неодноразово припускалася неналежного виконання покладених на неї трудових обов'язків, чим порушувала трудову дисципліну, що підтверджується встановленими судами обставинами та наявними у справі доказами (а. с. 17-21).

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначившись з характером правовідносин між сторонами, вірно застосувавши закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та надавши належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову

ОСОБА_4 про поновлення на роботі, оскільки її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України здійснено з дотриманням норм трудового законодавства.

Посилання в касаційній скарзі на неотримання позивачем копії наказу про звільнення не може бути підставою для скасування судових рішень, ухвалених відповідно до закону.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність рішення суду не впливають.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.