розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства Універсал Банк в особі Львівського відділення № 1, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору, додаткових угод до нього, договору іпотеки та додаткового договору до нього, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 1 червня 2017 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2014 році йому стало відомо про те, що 23 травня 2008 року між його дружиною ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL4560, за умовами якого банк зобов'язувався надати його дружині кредитні послуги у валютах, в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 285 тис. доларів США. На виконання умов кредитного договору було укладено додаткову угоду № ВL 4560/4560-К до генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4560, за умовами якої банк зобов'язувався надати ОСОБА_5 кредитні кошти у розмір 200 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних. Термін та розмір повернення кредиту повинно здійснюватись відповідно до встановлено графіку погашення кредиту згідно додатку № 1 до цієї індивідуальної угоди (п. 2.2), вид платежу - ануїтет; додаткова угода № ВL 4560/ВL4560-КL+ до генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 4560, за умовами якої банк зобов'язувався встановити ліміт ОСОБА_5 за кредитною лінією у сумі 85 тис. доларів США зі сплатою 14% річних. Пунктом 2.2 передбачається, що ліміт кредитної лінії встановлюється на строк 12 місяців, при цьому позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 30 квітня 2009 року. При цьому пунктом 2.3 встановлено, що граничний термін повернення кредиту - 1 травня 2023 року. Розмір щомісячних платежів в угоді не зазначений та жодного додатку до такої не укладений.

Позивач вказував на те, що у подальшому неодноразово до вищезазначеного генерального договору про надання кредитних послуг укладалось ряд додаткових угод, зокрема:

15 червня 2009 року, на підставі якої було змінено відсоткову ставку за користування кредитною лінією у розмірі 85 тис. доларів США (з 15 червня 2009 року по 31 травня 2010 року - 11 %, з 1 червня 2010 року по 31 травня 2012 року - 17,5 %, з 1 червня 2012 року - 15,25 % ) та встановлено кінцевий строк погашення кредиту - 1 червня 2024 року. Погоджено, що станом на 15 червня 2009 року сума заборгованості по кредиту № BL 4560/BL 4560-KL+ складає 83 805,02 доларів США, а місячний ануїтетний платіж становить 956, 94 доларів США. Аналогічно по кредиту № BL 4560/BL 4560-KL сума заборгованості складає 193 852, 17 доларів США, місячний ануїтетний платіж становить 2 294, 96 доларів США.

3 квітня 2014 року, викладено у новій редакції умови додаткової угоди ВL 4560/ВL4560-КL+, визначена фактична заборгованість у сумі 76 705,11 доларів США, встановлена відсоткова ставка з 1 квітня по 30 вересня 2014 року - 11 %, з 1 жовтня 2014 року - 16,04 %. Аналогічно, викладено у новій редакції умови додаткової угоди ВL 4560/ВL4560-К, за змістом якої визначена фактична заборгованість у сумі 175 586,72 доларів США, встановлена відсоткова ставка з 1 квітня по 30 вересня 2014 року - 11 %, з 1 жовтня 2014 року - 16,04%. В обох кредитах встановлений ануїтетний платіж.

28 серпня 2014 року, викладено у новій редакції умови додаткової угоди ВL 4560/ВL4560-К, визначена фактична заборгованість у сумі 179 072,83 доларів США, встановлена відсоткова ставка з 1 серпня по 30 листопада 2014 року - 9 %, з 1 грудня 2014 року - 15,52 %. Позивач вказував на те, що про укладення вищевказаних додаткових угод, йому також не було відомо.

Посилаючись на те, що умови вищезазначених договорів є несправедливими і вони суперечать положенням ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів ОСОБА_4 просив визнати недійсними генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL4560, додаткові угоди № № ВL 4560/4560-К, ВБ 4560/ВL4560-КL+ укладені 28 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк, визнати недійсними додаткові угоди до генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4560, укладені 3 квітня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк, визнати недійсними додаткові угоди до генерального договору про надання кредитних послуг № ВL4560, укладені 28 серпня 2014 року між ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк, кошти сплачені ОСОБА_5 на погашенні кредитних послуг наданих ПАТ Універсал Банк у сумі 274 078,95 доларів США зарахувати виключно на погашення кредиту у розмірі 285 тис. доларів США, отриманого згідно з генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL 4560.

Крім того, ОСОБА_4 вказував на те, що 23 травня 2008 року його дружина ОСОБА_5 уклала з ПАТ Універсал Банк договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку майно, що у розумінні ЦК України (435-15) та СК України (2947-14) є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1999 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за цією ж адресою. Іпотечний договір у порушення правового режиму спільної сумісної власності посвідчений нотаріусом ОСОБА_6 без його згоди та відома, що грубо порушує його майнові права, а тому даний правочин є недійсним. При цьому у вказаному житловому будинку на даний час проживає та зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_7, 2010 року народження, яка на даний час має право на користування цим житловим будинком та він є її єдиним місцем проживання. А тому, укладений без його відома договір є таким, що грубо порушує майнові права дитини.

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просив визнати недійсними договір іпотеки, укладений 23 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3229, додатковий договір № 1 до даного договору іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 825; зобов'язати нотаріуса вилучити запис з реєстру іпотек та обтяження внесені на підставі договору іпотеки, укладеного 23 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ Універсал Банк, та додаткового договору № 1 до договору іпотеки.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 1 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4, виходячи із того, що встановлені у справі обставини та наявні у справі належні і допустимі докази, яким суди відповідно до ст. ст. 60, 212 ЦПК надали належну оцінку свідчать про відповідність оспорюваних договорів вимогам ЦК України (435-15) , СК України (2947-14) та Закону України Про захист прав споживачів, а тому підстав для визнання їх недійсними немає.

Такий висновок судів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.