розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 публічного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що він є власником нежитлового офісного приміщення АДРЕСА_1

24 червня 2014 року він уклав договір з публічним акціонерним товариством Холдингова компанія Київміськбуд (далі - ПАТ Холдингова компанія Київтранспарксервіс 1) про надання комунальних послуг та про участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу та прибудинкової території.

01 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди офісного приміщення на строк з 01 жовтня 2014 року до 01 жовтня 2015 року. Оскільки відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, зокрема щодо забезпечення централізованого опалення та гарячого водопостачання указаного вище приміщення, орендар ОСОБА_5, у зв'язку з наявністю указаних недоліків, що не дають змоги належним чином використовувати орендоване приміщення, 03 грудня 2014 року повідомив його про розірвання в односторонньому порядку договору оренди офісного приміщення. У зв'язку з порушенням умов договору ОСОБА_5 висунув вимогу щодо сплати штрафу, передбаченого договором оренди, у розмірі 100 тис. грн, який він сплатив 25 лютого 2015 року та 02 березня 2015 року. Вважав, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, передбачених договором від 24 червня 2014 року, він змушений був здійснити грошові витрати, тобто зазнав збитків із вини відповідача у розмірі 100 тис. грн, які він просив стягнути з останнього на його користь.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2015 року Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 (далі - ДП Київтранспарксервіс 1) ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд на користь ОСОБА_3 100 тис. грн у рахунок відшкодування збитків, завданих у зв'язку з невиконанням умов договору № МІ0/15/306 про надання комунальних пocлуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу і прибудинкової території від 24 червня 2014 року, та 1 тис. грн судового збору, всього 101 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду від 15 листопада 2016 року.

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового офісного приміщення АДРЕСА_1

24 червня 2014 року між ОСОБА_3 і ПАТ Київпастранспарксервіс 1 було укладено договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу і прибудинкової території на нежитлове приміщення (офіс) № 15 у будівлі торгово-офісного комплексу по АДРЕСА_1

01 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір оренди офісного приміщення на строк з 01 жовтня 2014 року до 01 жовтня 2015 року, за умовами якого орендодавець зобов'язаний забезпечити орендарю належні умови праці в офісі відповідно до технічних та санітарних норм, зокрема освітлення, електропостачання, централізоване опалення, водопостачання гарячої та холодної води.

ОСОБА_5, у зв'язку з наявністю недоліків, зокрема незабезпечення орендодавцем централізованого опалення та гарячого водопостачання указаного приміщення, що не дають змоги належним чином використовувати орендоване приміщення, 03 грудня 2014 року повідомив ОСОБА_3 про розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

У зв'язку з порушенням умов договору ОСОБА_5 висунув ОСОБА_3 вимогу щодо сплати штрафу, передбачену договором оренди, у розмірі 100 тис. грн, який ОСОБА_3 сплатив 25 лютого 2015 року та 02 березня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання комунальних послуг та утримання офісного приміщення він змушений був понести грошові витрати, тобто зазнав збитків, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ДП Київтранспарксервіс 1 ПАТ Холдингова компанії Київміськбуд на користь ОСОБА_3 100 тис. грн у рахунок відшкодування збитків, завданих у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу і прибудинкової території від 24 червня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що незабезпечення ДП Київтранспарксервіс 1 будівлі торгово-офісного комплексу гарячим водопостачанням та доступом до централізованого опалення перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з грошовими витратами зі сплати штрафних санкції за договором оренди, що були понесені ОСОБА_3

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ Київпастранспарксервіс 1 було укладено договір про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу та прибудинкової території на нежитлове приміщення (офіс) АДРЕСА_2

Предметом укладеного між сторонами 24 червня 2014 року договору про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу та прибудинкової території є надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будівлі торгово-офісного комплексу з відповідною оплатою на розрахунковий рахунок виконавця.

За умовами п. 2.1 договору відповідач, як постачальник послуг, зобов'язався забезпечити можливість отримання споживачем послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення, електропостачання і пожежної безпеки.

Тобто, зазначена можливість не свідчить про необхідність споживача в отриманні таких послуг.

Доказів про звернення ОСОБА_3 до постачальника про необхідність отримання таких послуг відсутня.

Відповідно до п. 3.4 договору сторона звільняється від відповідальності за повне чи часткове невиконання договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, а також не з її вини.

За таких обставин, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду при новому розгляді справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що причиною, у зв'язку з якою ОСОБА_3 було сплачено на користь ОСОБА_6 штраф у розмірі 100 тис. грн було невиконання ним взятих на себе договірних зобов'язань з причин неможливості їх самостійного виконання у відповідності до тих умов, що були ними визначені в договорі.

При цьому, судом не встановлено вини ДП Київтранспарксервіс 1 у невиконанні ОСОБА_3 прийнятих на себе зобов'язань.

Підписуючи договір оренди від 01 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 самостійно визначив розмір своєї відповідальності на випадок невиконання ним зобов'язань із забезпечення підключення опалення та гарячої води і, допустивши таке порушення, сплатив 100 тис. грн штрафу у зв'язку з невиконанням свого обов'язку за договором оренди.

Таким чином апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави вважати, що 100 тис. грн, сплачені ОСОБА_3 у зв'язку із невиконанням ним особисто умом договору оренди, є збитками, що були заподіяні йому з вини ДП Київтранспарксервіс 1.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки.