розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, Всеукраїнської дитячої громадської організації Українське дитячо-юнацьке товариство "Січ", ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, за касаційними скаргами Всеукраїнської дитячої громадської організації Українське дитячо-юнацьке товариство "Січ", ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_2, Всеукраїнська дитяча громадська організація Українське дитячо-юнацьке товариство "Січ" (далі - ВДГО УДЮТ "Січ"), ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 16 грудня 2012 року близько 12 год. організована група осіб під керуванням ОСОБА_4 шляхом зламу замків незаконно проникла в приміщення квартири АДРЕСА_1, де фактично знаходилась та була зареєстрована ВДГО УДЮТ "Січ", квартира була також житлом ОСОБА_2 За бездіяльності працівників міліції та у зв`язку з діями невідомих людей було насильно виселено ОСОБА_2 з житла та замкнено двері зсередини. ВДГО УДЮТ "Січ" використовувало квартиру для розміщення канцелярії (офісу) організації, зберігання майна організації та керівник організації ОСОБА_2 проживав там та зберігав свої особисті речі, частина з яких після вищезгаданих подій повернута не була.

Посилаючись на вищевикладене, з урахуванням уточнень, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 63 200 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., на користь ВДГО УДЮТ "Січ" майнову шкоду у розмірі 288 472 грн., на користь ОСОБА_3 - 45 812 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах ВДГО УДЮТ "Січ" та ОСОБА_3 порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що18 серпня 1993 року козацькому товариству Київщини видано ордер № 775 на право зайняття нежилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 для канцелярії. У дублікаті ордера вказано, що він виданий на підставі розпорядження представника Президента України у Старокиївському районі м. Києва від 29 січня (рік не зазначено) № 39.

Будь - яких доказів про те, що зазначене приміщення надавалося для проживання ОСОБА_2 чи збереження його особистих речей чи речей ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

На підставі договору купівлі-продажу квартир № 4 та № 9 по АДРЕСА_2, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Почтарьовим С.О. від 31 березня 2007 року та зареєстровані в реєстрі за № 516 та № 512, згідно з яких ТОВ "Геоінвест" (продавець) та ТОВ "Геомедсервіс" (покупець) уклали договори купівлі-продажу квартир № 4 та № 9 по АДРЕСА_2.

16 грудня 2012 року група осіб, що назвалася представниками ТОВ "Геомедсервіс", серед яких була і ОСОБА_4, здійснила проникнення в квартиру АДРЕСА_1, яким на той момент безперервно з 1993 року володіли та користувалися ВДГО УДЮТ "Січ", "КТК" та ОСОБА_2

Допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 повідомили, що в квартирі АДРЕСА_1 зберігалось майно ВДГО Українське дитячо-юнацьке товариство "Січ", а саме спортивне та туристичне спорядження, зокрема, намети, рюкзаки, килимки, спальники, альпіністське спорядження, таборове побутове спорядження, а також гвинтівки пневматичні, луки, байдарки, лижі, велосипеди. Крім того, в квартирі зберігались особисті речі ОСОБА_2, оскільки він там мешкав, частина з яких після подій 16 грудня 2012 року не була повернута їх власникам.

У постанові про закриття кримінальної справи від 01 лютого 2013 року вказано, що допитаний в ході проведення досудового розслідування ОСОБА_2 пояснив, що в кінці листопада 2012 року він був повідомлений про те, що приміщення, яке займають позивачі належить ТОВ "Геомедсервіс" та власник приміщення запропонував терміново його звільнити.

Відповідно до актів прийому - передачі речей від 26 грудня 2012 року та від 29 грудня 2012 року частину речей, що знаходилися у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 отримав від представника ТОВ "Геомедсервіс", а частину речей по зберігальних розписках від слідчого Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 01 лютого 2013 року ТОВ "Геомедсервіс" продало це приміщення ПП "БТБ Сорго".

З рішення господарського суду м. Києва від 22 травня 2013 року вбачається, що ряд приміщень у будинку АДРЕСА_1 було передано у власність ТОВ "Геоінвест", а на підставі договору купівлі - продажу від 31 березня 2007 року це приміщення перейшло у власність ТОВ "Геомедсервіс".

Цим же рішенням відмовлено у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави до ТОВ "Геомедсервіс" та Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання права власності та витребування майна. Цим рішенням встановлено, що ТОВ "Геомедсервіс" є добросовісним набувачем майна, у тому числі і квартири АДРЕСА_1, а також відсутні підстави витребування цього майна від добросовісного набувача ПП "БТБ Сорго" (т.1 а.с. 80-84).

Зазначені обставини, що встановлені судами попередніх інстанцій, спростовують доводи позивачів про те, що спірним майном заволоділа саме ОСОБА_4 як фізична особа та розпорядилася цим майном на свій розсуд. Сам по собі факт перебування відповідачки разом з іншими особами, як представника ТОВ "Геомедсервіс" у квартирі АДРЕСА_1 не є достатнім доказом того, що майном позивачів заволоділа саме ОСОБА_4

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; а також вину завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Разом з тим, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів заподіяння їм саме відповідачем майнової шкоди, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ