розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, третя особа - Житлова комісія гарнізону м. Києва, про поновлення у загальній черзі квартирного обліку для отримання житла, за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він є військовим пенсіонером, капітаном І рангу у відставці, ветераном військової служби. Був звільнений з лав Збройних Сил України у 2002 році, маючи 35 років календарної вислуги. Під час перебування на службі у Збройних Силах України, його зараховано на квартирний облік у загальну чергу рішенням житлової комісії військової частини А 0890 Військово-Морських Сил України у м. Севастополі 27 липня 1992 року. Після переведення його для подальшої служби у м. Київ (в/ч А 0202), він був зарахований на квартирний облік на загальну чергу у житловій комісії Київського гарнізону та у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні з 01 липня 1993 року. Проте йому не було враховано попереднього часу перебування його на квартирному обліку - з 27 липня 1992 року.

Просив зобов'язати Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, житлову комісію гарнізону м. Києва поновити його у загальній черзі на отримання житла у Київському гарнізоні з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку - з 27 липня 1992 року

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року, позов задоволено. Зобов'язано Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, житлову комісію гарнізону м. Києва поновити ОСОБА_4 у загальній черзі на отримання житла у Київському гарнізоні з урахуванням попереднього часу перебування на квартирному обліку з 27 липня 1992 року.

У касаційній скарзі Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства Оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. З 27 липня 1992 року рішенням житлової комісії військової частини А 0890 Військово-Морських Сил України у м. Севастополі його зараховано на квартирний облік у загальну чергу.

28 травня 1993 року ОСОБА_4 переведено для проходження подальшої служби у м. Київ (в/ч А 0202) та зараховано на квартирний облік у загальну чергу у житловій комісії Київського гарнізону та у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні лише з 01 липня 1993 року, без урахування попереднього часу перебування його на квартирному обліку - з 27 липня 1992 року.

Наказом Міністра оборони України від 03 липня 2002 року № 336 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок фондів МО України (а. с. 11).

ОСОБА_4 військовий пенсіонер, капітан І рангу у відставці, ветеран військової служби, звільнений з лав Збройних Сил України у 2002 році, має 35 років календарної вислуги.

Позивач перебуває на квартирному обліку у гарнізоні м. Києва (склад сім'ї - дві особи) у загальній черзі з 01 липня 1993 року за № 1082, а у категорії черги "позачерговий" за № 687 - з 03 липня 2002 року (а. с. 9).

ОСОБА_4 звертався до Київського КЕУ та до ЖК Генерального штабу ЗС України, де перебував на квартирному обліку до звільнення зі служби, з проханням врахувати дату первинної постановки у загальну чергу на отримання житла з 27 липня 1992 року, а не з 01 липня 1993 року, у чому йому було відмовлено (а. с. 6, 12,13).

ЖК Київського гарнізону та Київське КЕУ не визнає права позивача на поновлення його у загальній черзі з 27 липня 1992 року.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

За ст. 46 ЖК Української РСР громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

На виконання ст. 12 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (1081-2006-п) затверджено "Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".

Пунктом 32 вказаного Порядку передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

Згідно з п. 26 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку на отримання житла, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховується на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що початковою датою зарахування на квартирний облік слід вважати 27 липня 1992 року, оскільки первинне взяття на квартирний облік, відповідно довідки від 10 червня 1993 року № 174, було саме 27 липня 1992 року (а. с. 10).

Доводи відповідача про те, що постановлення позивача на квартирний облік з 27 липня 1992 року буде порушувати конституційні права військовослужбовців зарахованих на квартирний облік у період з 1990 року є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що встановлені п. 2 наказу Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) обмеження порівняно з іншими військовослужбовцями, які не зазнавали такого переміщення і яким зараховується попередній стаж перебування на квартирному обліку до видання цього наказу без будь-яких винятків, є обмеженням прав позивача за ознакою його місця проживання та порушенням передбаченого ст. 47 Конституції України права на житло.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ