розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління юстиції у Київській області про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року,

У листопаді 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок бездіяльності Київського обласного управління юстиції у Київській області, яка виразилась у ненаправленні за належністю заяви ОСОБА_3 від 06 травня 2005 про повернення виконавчого листа без виконання, її безпідставно позбавлено права власності на земельну ділянку розміром 0,12 га в с. Козин Обухівського району Київської області з недобудованим будинком та надвірними спорудами.

Враховуючи викладене, просив визнати факт бездіяльності Держави в особі Головного управління юстиції у Київській області, стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, яку оцінює в розмірі вартості 0,12 га земельної ділянки в с. Козин Обухівського району Київської області 1 073 492,88 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки, спір між ОСОБА_3 та суб'єктом владних повноважень Головним управління юстиції у Київський області виник з приводу визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, тому дійшов висновку про застосування п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначив, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Вказаним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2001 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя затверджено мирову угоду між сторонами у справі.

17 грудня 2001 року Обухівським районним судом Київської області виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації ( а.с.5).

23 травня 2003 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2001 року про стягнення грошової компенсації ( а.с.6).

22 квітня 2005 року постановою Київського обласного управління юстиції виконавче провадження згідно акту прийому-передачі від 04 травня 2005 року передано на подальше примусове виконання до підрозділу примусового виконання до ДВС Київського обласного управління юстиції ( а.с.7).

04 травня 2005 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Київського обласного управління юстиції прийняв до свого провадження виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Обухівським районним судом ( а.с.7, об).

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 квітня 2008 року, власником недобудованого будинку та інших споруд, розташованих у с. Козин Обухівського району садове товариство "Міжріччя" визнана ОСОБА_6

22 лютого 2010 року виконавчий лист, виданий 17 грудня 2001 року на виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів повернуто ОСОБА_5 за її заявою від 18 січня 2010 року про повернення виконавчого документу без виконання (а.с.12).

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір між ОСОБА_3 та суб'єктом владних повноважень Головним управління юстиції у Київський області виник з приводу визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, тому зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).

Отже, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України (1618-15) , прийнятого 18 березня 2004 року, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Переглядаючи справу у апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що у даній справі, ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про визнання неправомірною бездіяльності Держави в особі Головного управління юстиції у Київській області та стягнення з державного бюджету України матеріальної шкоди, а виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Обухівського районного суду Київської області 17 грудня 2001 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації, то така справа має розглядатися судом за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи вищезазначене, постановлена у справі судова ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.