розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргоюОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року,

ПАТ "Банк Національний кредит" (далі - ПАТ "Банк Національний кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 13 січня 2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-Зф/2014/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 787 528 грн, із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 21,0 % річних (з можливістю перегляду розміру процентної ставки кожні три місяці кредитування) та комісій, в розмірі та порядку, зазначеному в додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за кредитним договором до 12 січня 2015 року або достроково у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.4.5 кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно у валюті наданого кредиту не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Позивачем виконано умови кредитного договору - відповідно до п. 2.1 кредитного поговору надано позичальнику кредитні кошти у розмірі 787 528 грн 00 коп., що підтверджено випискою по особовому рахунку та заявою позичальника.

Відповідачем порушено умови кредитного договору і, в термін до 12 січня 2015 року, не повернуто позивачу заборгованість за кредитом та не сплачено проценти за користування кредитними коштами.

Станом на 13 березня 2015 року розмір заборгованості за кредитом становив 739 586 грн 63 коп., за процентами - 44 159 грн 39 коп. У добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості та штрафних санкцій в судовому порядку.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року, позовні вимоги ПАТ "БанкНаціональний кредит" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "БанкНаціональний кредит" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 13 січня 2014 року № 05.1-3ф/2014/2-1 у розмірі 1 370 677 грн 90 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судом установлено, що 13 січня 2014 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-Зф/2014/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 787 528 грн, із встановленою платою за користування кредитом у розмірі 21,0 % річних (з можливістю перегляду розміру процентної ставки кожні три місяці кредитування) та комісій, в розмірі та порядку, зазначеному в додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за кредитним договором до 12 січня 2015 року або достроково у випадках, передбачених кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовом банк посилався на те, що станом на 13 березня 2015 року розмір заборгованості за кредитним договором становив 1 370 677 грн 90 коп., з яких: 739 586 грн 63 коп. - сума заборгованості за кредитом; 44 159 грн 39 коп. - сума заборгованості за процентами; 2 714 грн 09 коп. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів; 48 527 грн 84 коп. - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту; 263 грн 16 коп. - 3 % річних від простроченої суми кредиту згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України; 2 711 грн 90 коп. - індекс інфляції за час прострочки зі сплати процентів; 54 240 грн 55 коп. - індекс інфляції за час прострочки за кредитом; 248 476 грн 85 коп. - штраф за прострочку кредиту; 226 025 грн 28 коп. - штраф за прострочку процентів.

Відповідно до пунктів 3.3.6 та 3.3.7 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п. п. 1.1.1, 2.4, 2.10 цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором: своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. п. 1.1, 2.4, 3.3.11 цього договору.

Пунктом п. 4.1. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків слати процентів, визначених п. п. 2.4..2.10 цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту (траншів кредиту), визначених п. п. 1.1., 3.2.3., 3.3.7.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору, у разі порушення позичальником вимог п. п. .3.2-3.3.13 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі (три) проценти від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, за кожний випадок.

Оскільки факт не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором кредиту достовірно встановлений, то суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача неустойку за порушення зобов'язання.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Крім того, згідноіз частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Банк Національний кредит", суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що строк дії договору кредиту закінчився 12 січня 2015 року, станом на 13 березня 2015 року розмір заборгованості за кредитом становив 739 586 грн 63 коп., за процентами - 44 159 грн 39 коп. і відповідачем не погашався, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача, як з боржника, на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 739 586 грн 63 коп., за процентами - 44 159 грн 39 коп. та 3 % річних від простроченої суми процентів та кредиту та інфляційних втрат за час прострочки сплати процентів та кредиту на підставі ст. 625 ЦК України, врахувавши штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.