Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М. Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за картковим рахунком, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2016 року,

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за картковим рахунком.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 07 лютого 2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1 700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із щомісячною сплатою 20 % за користування кредитом та 35 % за перевищення витратного ліміту (овердрафт) з погашенням кредитних коштів протягом 24 місяців. ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав, станом на 01 вересня 2015 року у нього виникла заборгованість у розмірі 24 427 грн 99 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 049 грн 04 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 19 378 грн 95 коп.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку заборгованість ОСОБА_3 не погашена та ураховуючи вказане, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило стягнути на свою користь з ОСОБА_3 кредитну заборгованість за картковим рахунком у розмірі 24 427 грн 99 коп.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2016 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким стягнуто на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2007 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 у розмірі 12 241 грн 21 коп., яка складається з 1 511 грн 05 коп. основного боргу за кредитом, 8 653 грн 94 коп. заборгованості за овердрафту та 2 076 грн 22 коп. заборгованості за процентами по овердрафту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди під час розгляду справи встановили, що 07 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою.

Відповідно п. п. 1.2, 7.1, 7.2 вказаного договору позивач зобов'язаний відкрити відновлювальну кредитну лінію у розмірі 1 700 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно 20 % за користування кредитом строком не більше 31 дня, а за перевищення витратного ліміту - у розмірі 35 % річних.

Погашення нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісячно 25 числа шляхом безготівкового рахунку клієнта.

Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість становила - 24 427 грн 99 коп., з яких 1 050 грн 40 коп. основного боргу, 3 102 грн 10 коп. - відсотки, 8 400 грн 15 коп. - плата за кредитом більше 2-х періодів, та овердрафт - 11 875 грн 34 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк звернення до суду про застосування якого просив відповідач, оскільки термін дії платіжної картки закінчився у березні 2009 року, а з позовом банк звернувся до суду 20 жовтня 2015 року.

Так, відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Однак, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, як то встановлено положеннями ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Із змісту розрахунку вбачається, що в графі "внесено на рахунок" відображені грошові кошти внесені відповідачем на погашення заборгованості. Так, після закінчення дії платіжної картки відповідачем здійснювались платежі на погашення кредитного боргу з травня 2010 року по квітень 2011 року, а також в жовтні 2013 року (а. с. 64, 108-111).

26 лютого 2014 року банком було направлено лист - вимогу на ім'я відповідача щодо сплати ним заборгованості у розмірі 23 431 грн 46 коп., яка відповідно до зворотного поштового повідомлення отримана особисто ОСОБА_3 (а. с. 19,20).

24 березня 2014 року банком складено протокол зустрічі з боржником, відповідно до якого ОСОБА_3 особисто зазначив, що борг визнає та з травня зобов'язується здійснювати поступове його погашення (а. с. 15). Після зазначеної зустрічі, як слідує з розрахунку заборгованості, ОСОБА_3 починаючи з травня 2014 року здійснював періодичні погашення фактично по березень 2015 року.

Вчинення вказаних дій відповідачем свідчать про визнання ним наявності заборгованості за кредитними зобов'язаннями, що є підставою для переривання позовної давності.

Відповідно до уточненого розрахунку банку, наданого ним у суді апеляційної інстанції з урахуванням умов відкриття карткового рахунку та тарифів узгоджених сторонами та скріплених особистим підписом ОСОБА_3, сума заборгованості станом на серпень 2015 року складає 12 241 грн 21 коп. із яких 1 511 грн 05 коп. - основний борг за кредитом, 8 653 грн 94 коп. - заборгованість з овердрафту та 2 076 грн 22 коп. - заборгованість за процентами по овердрафту.

Згідно із ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про переривання строку позовної давності у зв'язку із вчиненням вказаних дій відповідачем, що свідчать про визнання ним наявності боргу, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову ПАТ "Державний ощадний банк України" та наявності передбачених ст. ст. 526, 611, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_3 не виконав належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ