розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є власником 58/100 частини будинку АДРЕСА_1 Позивач уклала з відповідачем спадковий договір, посвідчений 19 грудня 2011 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., відповідно до умов якого остання зобов'язалася, зокрема, сплачувати витрати, пов'язані з утриманням будинку, проводити дрібний ремонт будинку, забезпечувати лікарськими засобами та інше. Зазначала, що з моменту укладення договору відповідач своїх зобов'язань не виконував, жодного разу не сплатила від її імені за комунальні послуги, не здійснено жодних ремонтних послуг, ліками позивач забезпечувала себе сама. У зв'язку із наведеним, позивач просила розірвати вказаний вище спадковий договір та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2017 року, позов задоволено.

Спадковий договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. 19 грудня 2011 року за реєстровим номером 2569 розірвано.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 19 грудня 2011 року був укладений спадковий договір, відповідно до умов якого позивач передає після своєї смерті у власність відповідача, належні їй на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 квітня 1992 року, 58/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 793,3 кв. м.

Відповідно до п. 8 вказаного спадкового договору, за згодою сторін на відповідача були покладені такі обов'язки: сплачувати усі витрати, пов'язані з обслуговуванням 58/100 частини житлового будинку; проводити дрібний ремонт 58/100 частини житлового будинку; забезпечувати позивачку лікувальними засобами, згідно з рецептами лікарів; у разі смерті позивачки поховати її.

Встановлено, що позивачка фактично сама сплачувала оплату комунальних послуг на утримання будинку, всупереч умовам спадкового договору, що підтверджено квитанціями.

Також, між позивачем та територіальним центром соціального обслуговування Дніпровського району м. Херсона було укладено договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) одинокого громадянина з 4 групою активності відділенням соціальної допомоги вдома.

Відповідно до довідки територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дніпровського району м. Херсона, ОСОБА_3 обслуговувалася та стояла на обліку у відділенні соціальної допомоги вдома з 03 березня 2009 року по 04 травня 2016 року.

Отже, суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не виконувалися умови спадкового договору, що призвело до порушення прав позивачки, а тому наявні підстави для його розірвання.

З матеріалів справи убачається, що під час апеляційного розгляду, на підставі наданих доказів залучено правонаступників після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_6

Доводи касаційної скарги про те, що дані спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не заслуговують на увагу, оскільки, саме ОСОБА_3 за життя звернулася до суду із позовом, в якому просиларозірвати спадковий договір, а тому у даному випадку має місце не цивільне правонаступництво, а процесуальне правонаступництво, за яким до участі у справі мають бути притягнуті спадкоємці, які вступили у права спадкування та виразили бажання увійти у справу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2017 року залишити без змін.